Портрет професії. Актор театру


Для більшості театр - відрізки приємного відпочинку, а для них - життя.

Акторська професія овіяна багатьма ілюзіями та міфами. Одні мріють бути на сцені заради слави, інші через любов до театрального мистецтва.

Про життя артиста цей хлопець знає не з розповідей друзів, популярних кінофільмів чи телепередач, а з власного досвіду. Іван Бліндар, актор Івано-Франківського драматичного театру імені Івана Франка, грав уже і для української публіки, так і для закордонної. Зараз за плечима молодого актора чимало головних ролей та зйомки в кіно. А почалось все з студентських років.

“Розпочалась моя професія актора ще на третьому курсі, коли вчився в університеті, це була роль у виставі “Ніч перед Різдвом”, - розповідає Іван.

Фото Сергія Горічка


Не професія, а стиль життя

Розклад роботи у актора абсолютно несталий. Тут немає восьмигодинного робочого дня та двох вихідних на тиждень. Простий режим дня абсолютно нівелюється, коли мова йде про роботу в театрі чи кіно.
“Я не можу точно розрахувати собі графік наступного тижня, тому що не знаю як проходитимуть репетиції. Ще можуть бути серед тижня якісь додаткові вистави, - говорить хлопець, - Хіба приблизно планую. Зазвичай відштовхуюсь від складеного розкладу, але завжди треба бути готовим до додаткових виступів і репетицій. Деколи день проходить досить хаотично. Та й я не люблю планувати.”

За звичним графіком репетиції проводять з 11:00 до 14:00 і з 18:00 до 22:00. Але у передпрем’єрні дні акторам доводиться ледь не ночувати у театрі. Відпрацювання всіх нюансів вистави затягуються деколи навіть до третьої ночі. Але скаржитись тут не прийнято.

Тексту багато не буває

Чимало людей дивуються феноменальній пам’яті акторів, які дослівно виголошують величезні діалоги та монологи. Самі ж лицедії не вбачають у цьому нічого надважкого. Для них це буденна справа, але кожен виробив до неї індивідуальний підхід.

“Я в такому випадку сідаю, вичитую і пробудовую діалог так, щоб його внутрішня логіка не губилась. Та й на це є великий період підготовки”, - наголошує Іван.

Якщо все ж забув слова під час вистави, то можна репліку й своїми словами передати. Ніхто тебе за це не покарає. З нашим героєм такі казуси теж траплялись. Один із найяскравіших пов’язаний із виставою “Таксист 2”.
Білий листок паперу - ось що в один момент побачив молодий актор у своїй голові під час діалогу з Романом Луцьким. Виручив хлопця саме він.

Робота над персонажем

Мета актора на сцені - вплинути на глядача, викликати у нього певну емоцію, а для цього потрібно докласти чималих зусиль.
Починається уся робота над виставою саме в той момент, коли ролі роздані. Акторам у передпрем’єрний період доводиться добряче попотіти над перевтіленням у нового героя. Кожен вишукує навіть незначну інформацію про того, ким має стати. Допомагає здебільшого інтернет, бо часу на пошук і вичитування архівних матеріалів не вистачає. Але деколи для формування цілісної картини потрібна і консультація колеги. 

Іван вважає себе ще тим лінивцем, тому бувають випадки, коли хлопець не до кінця відпрацьовує образ героя та пропускає певні моменти у грі. Саме тоді з порадою приходять товариші по-сцені. Вони підказують, що і як краще було б зробити.

Також, щоб повністю перевтілитись у персонажа, потрібно знайти спільні риси, які і споріднюють актора і героя вистави. 

“Всі люди чимось між собою схожі. Знайти ці подібності у власній поведінці і поведінці героя вдається. Головне зазирнути глибше у своє “Я”.

Фото Сергія Горічка

Навики акторів та зіграні ролі

За п’ять років навчання в університеті Іван зрозумів декілька речей, без яких актору доведеться важко: треба багато читати, тренувати тіло, розвивати свою дикцію, але найважливіше - бути людиною. 

“Людяність - основний елемент, який будує тебе як особистість, формує як артиста”, - говорить юнак.

Також він зізнається, що не надто любить отримувати головні ролі. 

“Мені більш цікаві другорядні. Головна роль передбачає велику відповідальність і зазвичай це позитивний персонаж. Він здебільшого однотипний.”

Попри це хлопець дуже любить усіх героїв, яких зіграв.

“Вони різні і чимось класні. Кожен має свою “фішечку”.

Юнак також зазначає, що ця робота дозволяє бути різнобічним і відчути себе іншою людиною. На сцені можна стати будь ким: письменником, хіміком, хореографом, космонавтом, таксистом. 

Емоційне виснаження

Чи не у кожного є людина, на яку хочеться рівнятись і навіть досягти більших висот. У молодого актора таких натхненників дуже багато. 

“Надихають люди, які мене оточують і з якими пересікався. Вони мають ті риси, яких мені не вистачає. До прикладу, твердість характеру.”

Та все ж і в акторів бувають моменти виснаження. Зазвичай емоційні. У такі хвилини проблематично перевтілитись у свого персонажа і бажання виходити на сцену зводиться до нуля. Тому доводиться шукати кожному свої “вітаміни” для настроєвого тонусу. 

Деколи налаштуватись допомагає музика, деколи просто посидіти, або ж перечитуєш роль і згадуєш за що любиш свою роботу”, - наголошує Іван.

Жертви та інтим

Професія жертовності - саме так молодий актор називає свою роботу. 

Щоб повністю перевтілитись у нову роль деколи доводиться й від чогось відмовитись, а деколи й здобути. Так, заради виходу на сцену хтось тотально недосипає, інші долають власні страхи, фобії або ж вчаться легко і невимушено робити нетипові для себе речі. А от Івану заради ролі потрібно було терміново відвідати перукаря.

“Коли готувався до вистави “На Західному фронті без перемін”, то довелось підстригти волосся. Воно було довге, уже майже до лопаток і у образ Пауля Боймера не вписувалось.”

Кучерявого сміливця не лякають й інтимні сцени, хоч деякі актори не надто тішаться такому досвіду, а дехто на цьому ставить табу.

“У мене уже була інтимна сцена у кіно. В перший раз це було трохи ніяково, бо новий досвід, але режисер вмів так добре налаштувати нас, що я бачив цю сцену так і не інакше і все пройшло так як треба.”

Та все ж є річ, яку актор не хоче допускати на сцені. 

Все, що є у моїх силах, я готовий зробити заради ролі, але не готовий грати погано.”

Фото Павленко Євгенії зі зйомок фільму «Коли падають дерева»
 



13 Липня 2018 p.
©http://briz.if.ua/