Вчора у франківському Драмтеатрі сталася подія, яка вже набула статусу «про це будуть говорити довго». Для такого переполоху достатньо було танцівникам з австрійського балету роздягнутися та поскакати під електронну музику. Але не такий страшний вовк, як його малюють.

Театральну програму PORTO FRANKO вчора, 14 червня, відкрили концерт-балетом хореографа Сімона Маєра  «Oh, Magic». За словами куратора театральної програми Олексія Гнатковського, організатори фестивалю прагнули якомога ширше представити різні напрями сучасного театру. Вистава шокувала публіку відвертістю та незвичністю рухів і звуку. На сцені знаходилися чотири артисти: піаністка, барабанщик, ді-джей та голова балету та хореограф Сімон Маєр. Це була суміш ритуальних танців, какофонії, електроніки та божевільних голосів. А посеред дійства почався «рейв у драмтеатрі», а музиканти стали роздягатися.

Усі артисти є класичними представниками свого жанру: балет, рояль, електронна музика. Піаністка поділилася, що такий нестандартний формат вистави допоміг їй краще зрозуміти та полюбити музику, а особливо свій інструмент.  

 Глядачі поділились на два табори: ті кому дуже сподобалося і ті, хто «на все життя» порвав з сучасним мистецтвом. У Facebook піднялися дискусія про нормальність чи ненормальність заходу, про християнське місто  та єресь, яку привезли до академічного театру. Говорити тут можна довго, але неоднорідної реакції і слід було очікувати. Артисти розповіли, що напевно немає жодної країни, де б вистава повністю була сприйнята або відторгнена.

 «Що є нормальним, а що ненормальним, де межа?, – іронізує піаністка, – Колись я запитала у свого майстра налагоджувача, чи можна ставати на рояль ногами, то він відповів, що головне перед тим скинути взуття».

Технічно вистава є дуже складною. За словами арт-директора PORTO FRANKO Іллі Разумейко, світло та усю апаратуру прийшлося привозити з різних кутків України. На сцені був роботизований мікрофон, який підігрував танцівниками та підлаштовувався під їхні пози.

«Є багато фільмів жахів, в яких техніка захоплює світ, а ми хотіли показати, що роботи і люди можуть вживатися разом», - розповідає хореограф Сімон Маєр.

Артистам франківська публіка сподобалася, вони були вражені її активністю. Ще митці наголосили, що зазвичай виступають перед меншими аудиторіями, а тут відчули себе рок-зірками.

Для того щоб подолати дистанцію з глядачами, танцівники всіляко намагаються слідкувати за реакціями залу та підлаштовуватися. Артисти поділилися, що особливо їх надихають оплески публіки. Виставу вже показували у Бельгії, Австрії та Німеччині.

Магія дійства полягала у гармонії, у поєднанні роботів, освітлення, оголеної фактури, музичних експериментів, театральної академічної сцени, публіки. Усі ці компоненти вистави контрастують один з одним, але через свою природність змогли вдало поєднатися.

Найцікавіше те, що подія викликала резонанс серед глядачів, хтось по-іншому глянув на можливості театру, хтось навпаки переконався в тому, що це не його пристрасть, але у будь-якому випадку кожен подумав про явище «нормальності», «табу» та «дозволеності» у сучасному мистецтві. Нехай це залишиться інтимною справою з різним рівнем оцінки, критики та задоволеності.

14 Червня 2018 p.