Одразу після спалаху кору Україну може очікувати спалах дифтерії. Про це нам зазначають Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та ЮНІСЕФ. Це пов’язане з низьким, навіть, критичним рівнем вакцинації серед населення. Існує певна кількість причин такого рівня недовіри до вакцинації в Україні: насамперед відсутність власного виробництва вакцин та сироваток, тобто імунобіологічних препаратів, постійне реформування системи охорони здоров’я, антивакцинальні кампанії, проблеми із закупівлею та поставкою лікарських засобів, виробів медичного призначення та імунобіологічних препаратів.
Дифтерія, на відміну від кору, є більш небезпечною хворобою, що прогресує значно швидше. Збудником дифтерії є бактерія, яка може передаватись повітряно-крапельним та контактно-побутовим шляхами. Захворювання викликає не сам збудник, а токсин, який він виділяє. Дифтерійний токсин – один з найсильніших в природі. У разі відсутності або невеликої кількості антитіл до токсину він викликає спочатку місцеву запальну реакцію. Найчастіше при цьому страждає слизова мигдаликів. Перші прояви – їх запалення і набряк. Надалі токсин викликає утворення характерних плівок. які ускладнюють дихання і ковтання.
По лімфатичних шляхах дифтерійний токсин може переміститися вглиб тканин і викликати також запалення лімфовузлів і набряк навколишніх лімфовузлових тканин, який може поширитися на шию, ділянку під щелепою і грудну клітку. Токсин також викликає високу лихоманку і температуру.
Небезпека дифтерії
Без негайного введення сироватки від дифтерії смертність від цієї хвороби – 50%. Але навіть у разі введення сироватки смертність залишається на рівні 20%. Важливим є своєчасне діагностування хвороби. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на гострий тонзиліт (ангіна) та інфекційний мононуклеоз. Тобто, спочатку можуть збільшуватись мигдалини чи лімфатичні вузли, можуть бути підвищення температури, наліт в горлі чи в ротовій порожнині. При ураженні ротоглотки може з’являтись так звана дифтерійна плівка, яка перекриває дихальні шляхи. Внаслідок чого може настати смерть. Хвороба розвивається дуже стрімко, тому важливо її вчасно діагностувати .
Серед ускладнень дифтерії:
- інфекційно-токсичний шок – найнебезпечніше ускладнення. Розвивається зазвичай на 1-3 добу захворювання, як правило у невакцинованих хворих, яких не лікували;
- ДВС-синдром – порушення згортання крові, через який можуть виникати носові кровотечі, крововиливи в шкіру та слизові оболонки і в інші органи. Є небезпечною ознакою і значно погіршує прогноз;
- міокардит (ушкодження серцевого м'яза) – найпоширеніше ускладнення дифтерії. Може розвиватися як на початку хвороби, так і в кінці. Є найчастішою причиною смерті у хворих;
- поліневрит (пошкодження нервової системи). Також може розвиватися як на початку, так і в кінці хвороби. Його наслідки – порушення роботи голосових зв'язок, ковтання, відсутність блювотного рефлексу, порушення роботи очей, і інші. Може бути як оборотним, так і необоротним;
- пошкодження нирок і надниркових залоз;
- пневмонія і дихальна недостатність.
Дифтерія є імунокерованою інфекцією. Специфічна профілактика включає планову вакцинацію і ревакцинацію населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації. Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (АКДП, АКДП-М, АД-М).. Перша доза вводиться в організм дитини в 2 місяці. Друга доза в 4 місяці, далі – 6 місяців, 18 місяців, 16 років. Після 16 років людина має вакцинуватись кожні 10 років.
Така кількість доз призначена для напрацювання стійкого імунітету від дифтерії та правця.
Якщо є можливість убезпечити себе чи свою дитину від дифтерії, потрібно робити щеплення відповідно до календаря. В разі, коли людина не знає чи була вона щеплена, це дізнається простим дослідження крові на наявність антитіл. При наявності щеплення є малий відсоток того, що можна захворіти. Навіть, якщо буде йти мова про ймовірне захворювання, перебіг хвороби буде без ускладнень.