Перегляд недобросовісно укладених умов оренди землі дасть можливість наповнити місцеву казну


Відкрила для себе днями одну «страшну таємницю»! Виявляється, наші села зовсім не бідні! А зробити життя людей у них цілком пристойним не складає аж надто великих наук. Щоправда, мешканці малих та великих населених пунктів про це чи то не здогадуються, чи настільки вже збайдужіли в очікуванні на те ліпше, що на загал мало цікавляться, які струмки мали би робити повноводою річку чомусь завжди куцого бюджету. А ще надто вже гнуть спини перед новоспеченими «бізнесменами», які свої мільйонно-мільярдні статки нажили частенько саме на селянських горбах.

От, приміром, на території Стрільченської сільської ради Городенківського району працює ціла низка малих і великих підприємницьких структур. Отож, у реєстраційній справі угоди з одним із них зафіксоване право на оренду терміном на 49 років земельної ділянки за межами населеного пункту площею 10,12 гектара між цією потужною підприємницькою структурою та сільською радою. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, складає 2737438,42 гривні, орендна плата обумовлена в розмірі півтора відсотка щорічно (такою на час укладення угоди була мінімальна орендна ставка), тобто земля для ведення підприємництва за якісною характеристикою та складом угідь була віднесена до категорії «рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження тощо». Є питання? Сільський голова Василь Танасійчук ініціював звернення до власників щодо збільшення орендної плати вдвічі, до нинішньої трьохвідсоткової норми від грошової оцінки землі. Тобто, товариство мало би сплачувати щорічно вже 82723 гривні. В угоді обумовлений також індекс інфляції, тож ця сума, яка має переглядатися щороку, стане ще більшою.

До того ж, нині орендна ставка для підприємців у Стрільчі, прийнята на сесії сільської ради, складає десять відсотків. То що, свої, нехай і не такі великі підприємці, мають бути в гірших умовах? А сільської казни, яка значною мірою залежить від дотаційної підтримки держави, знову не вистачатиме до кінця року? Зрештою, каже голова, бюджет іде лише на оплату енергоносіїв та зарплату працівникам бюджетної сфери: дитсадка, клубу та службовцям сільської ради. Для порівняння: підприємець, який уклав угоду оренди на десять років для провадження виробництва з виготовлення тротуарної плитки, сплачує належних десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за статусом така ж, як у згадуваного ТзОВ. Щоправда, це підприємство нині закрилося, тож сільська влада з новими власниками має укласти вигіднішу для громади угоду.

Зрозуміла позиція районної та сільської влади, які шукали інвестора на безгосподарний величезний комплекс колишнього елітного радгоспу з вирощування картоплі в Стрільчі: треба було рятувати споруди, ферми, ангари… Та ось продали тік, зерносховище з просторими складами, елеватором підприємцям з міста Коломиї, ті ще й старезний сад викупили, бо котли там передбачалися на твердому паливі та дровах. Спочатку щось розбудовували, залучаючи до праці місцевих селян, та так і не розрахувалися з ними. Приміщення ще більше руйнуються, невизначеність — із кількагектарним садом. Сільський голова принагідно зауважив, що не можуть віддати землі під ним у оренду, а якийсь місцевий господар засадив би на цих благодатних схилах саджанці!

Самий лише перелік виробництв у Стрільчі вражає: ковальська майстерня, відновлена філія інституту картоплярства НААНУ, пилорама. А ось двоповерхове приміщення районного споживчого товариства простоює, бо ціни за оренду приміщень зашкалюють. Руйнується споруда, вже й вікна повибивали… А ще в самісінькому центрі Стрільча чорніє вікнами просторий двоповерховий готель, який колись приймав учасників всесоюзних семінарів в дослідному господарстві. Власники викупленого приміщення так і не спромоглися запровадити тут якийсь бізнес, і будинок також занепадає. Це ж можна сказати про чудовий колись торговий комплекс, де були швейні цехи, заклади побутового обслуговування. Нині споглядаєш всю оту гігантоманію (розкішний двоповерховий клуб міг би прикрашати столичну вулицю!) і дивуєшся, як колись всю оцю інфраструктуру доглядали? То що ж потрібно зробити для того, щоб таке багатство не змарнувалося, а служило достойно громаді!

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ
 



7 Вересня 2012 p.
©http://briz.if.ua/