Нещодавно викладачі та студенти кафедри дизайну і теорії мистецтва Навчально-наукового інституту мистецтв подорожували мальовничим Поділлям. Організатор подорожі – доцент кафедри, кандидат мистецтвознавства Надія Бабій. Метою подорожі було ознайомлення із культурою рідного краю, а ще більше – неймовірна виїзна лекція з історії мистецтва та архітектурних стилів, яку підготувала доцент кафедри, кандидат мистецтвознавства Лідія Хом’як. Про це повідомила прес-служба ПНУ.
Першою станцією захопливої подорожі була Городенка. У 1743 році в Городенці коштом Миколи Потоцького, воєводи Белзького і старости Канівського, розпочато будівництво великого римо-католицького костeлу і монастиря для ченців-місіонерів Театинського ордену. Храм завершено і освячено 2 липня 1760 року. Місіонерам святиня належала до 1763 р., а з того часу стала парафіяльною. Костел в Городенці став першим витвором на наших землях відомого італійського архітектора Бернарда Меретина, який при зведенні храму співпрацював із талановитим скульптором Йоганом Георгом Пінзелем. Їх спільний здобуток – такі знамениті архітектурні ансамблі, як Собор св. Юра у Львові (1744-1761 рр.) і ратуша в Бучачі (1751 р.). Храм належить до найдивовижніших споруд стилю пізнього бароко в Україні та Центральній Європі.
Дорогою з Городенки на Нирків захоплює дух від спостереження величного Дністровського каньйону, що утворився на наших землях внаслідок специфічної геологічної будови місцевості, а також тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозії. Ми здивовані, збентежені – це надзвичайна природна пам’ятка, заслужено внесена до переліку 7 природніх чудес України.
Місто Червоногород (Червоний город) належало до літописних червенських міст (городів), від назви яких пішла пізніше назва Червона Русь. Від дерев’яного замку залишились лише літописні спогади, а від величної кам’яної ренесансної фортеці, спорудженої у 1558-1624 рр. – величні руїни круглих веж із зубцями.
Поруч – Джуринський водоспад. Місцеві жителі люблять розповідати старовинну легенду про те, як під час турецького набігу городяни ховалися у стінах середньовічної фортеці. Вода в неї потрапляла з річки Джурин. Ворог, підклавши вибухівку під потік, хитрим чином перенаправив русло, неприступна цитадель залишилася без життєво важливого джерела, утворивши неподалік чудовий водоспад, каскади якого сягають у висоту кількох метрів.
Неймовірним відкриттям для нас став Чортків. Це ошатне містечко має числені пам’ятки архітектурних стилів від XVIII по ХХ ст: усе багатство історизмів, неоготику, орієнтальний стиль, неоренесанс; сецесійні споруди.
Бучач вразив не дише емоційною бароковою архітектурою Меретина, Урбаніка, Фесінгера, а й високою громадянською культурою містян – тут народився нобелівський лауреат Шмуель Агнон (Чачкес), а вдячні нащадки у дворику, де він проживав, реалізували творчий проект – Артдвір. Ми потрапили на один із таких лекторіїв.
На завершення подорожі викладачі та студенти завітали до Язлівця (Бучацький район, Тернопільської області). Це величне містечко (тепер мале село), що стояло колись на золотому шляху, перевершило всі наші сподівання. У XVI ст. його багатству заздрили львівські купці, тут розвинулась одна з найвидатніших каменярських шкіл. На невеличкій території збереглось кілька десятків неймовірної краси та величі пам’яток:Церква Святого Миколая (1551 р., колишня Вірменська), Костел Успіння Пречистої Діви Марії (1590 р.), Церква святого Михаїла (згадана 1 лютого 1755 року), Каплиця Блажовських на цвинтарі, ренесанснийЯзлівецький замок XVI ст. Поруч на його території у XVIII ст зведений палац (у приміщенні — обласна фтизіопульмонологічна лікарня реабілітації та монастир), єврейський і польський цвинтарі з видатними кам’янотесаними надгробками.
Як зазначають організатори, в усіх учасників мандрівки залишилися захоплюючі враження від побаченого. Україна неперевершена за своїм багатством пам’яток, а вивчення культури у такий інтерактивний спосіб є найкращим.