Поклади нафти і газу на Західній Україні завжди славились своїм багатством. Та громади сіл, на території яких ведеться видобуток , не можуть похвалитися, особливо – останнім часом, певним зиском. На жаль, впровадження в Україні Ініціативи прозорості видобувних галузей, що вже діє у понад півсотні країн світу, у більшій мірі обумовлюється бажанням однієї сторони – Секретаріату ІПВГ, Світового банку, Міжнародного валютного фонду. Сьогодні громади в очікуванні, що ініціатива, яку Україна зобов'язалась впроваджувати у 2009 році, сприятиме вирішенню важливих проблем: чесного розподілу податкових та інших надходжень, вирішення екологічних та земельних питань.
У нашій державі вже діє Ініціатива прозорості видобувних галузей. Однак перший звіт ІПВГ за 2013 рік показав якраз, наскільки не прозоро здійснюють свою діяльність видобувні компанії. Вони неохоче погоджуються відкрито поширювати дані про податкові та інші платежі, про дозволи на користування надрами, обсяги видобутку, частина компаній взагалі проігнорувала запит на інформацію. Із 120 нафтогазових підприємств, які працюють на території України, тільки 38 надали повну відповідь для першого Звіту.
Реалізація ІПВГ в Україні включена до плану дій Уряду на 2016-2018 років. Чи сприятиме такий крок забезпеченню належного впровадження Ініціативи?
Сьогодні громади в очікуванні, що з часом вони отримають вигоду від видобутку надр на їхніх землях, а всі три зацікавлені сторони - держава, видобувні компанії і представники громадськості знайдуть спільну мову.
«Цінність Ініціативи також і в тому, що вона формує поле, в якому влада, бізнес і громадськість можуть взаємодіяти і шукати способів вирішення проблем, сісти за круглий стіл переговорів», – зазначає керівник програм DiXi Group Роман Ніцович.
Нафтове Прикарпаття – забута слава
Нафта відома прикарпатцям уже кілька сотень років. Як розповідає колишній головний геолог НГВУ «Надвірнанафтогаз», Ярослав Драбина, олію скельну чи ропу, як її називали, люди використовували як мастило для змазування осей коліс у возах, освітлювали помешкання. У 1771 році у селі Слобода Рунгурська Коломийського району поглиблювали соляну шахту. Раптом на глибині 25 метрів з’явилася якась чорна масляниста рідина. Через чотири роки з тієї шахти вже видобували до 1 тони нафти на добу. З цього часу можна вести відлік нафтовидобуванню на Галичині.
Як правило, для видобування «чорного золота» рили копанки. І нафту буквально черпали відрами. 1883 році у Печеніжині того ж Коломийського району збудували найбільший нафтопереробний завод, який став третім за потужністю в Європі.
Перші нафтові колодязі у селі Пасічна Надвірнянського району з’явилися у 60-их роках ХІХ століття. А розбурювання Битківської площі розпочалося 1897 року. Максимальний видобуток на Битків-Бабченському родовищі зафіксували 1913 року – 36760 тон із 26 свердловин. Копальнями володіли тоді переважно іноземці.
З часом нафти в «копанках» поменшало. Тому після другої світової війни активізувалося розвідувальне буріння на глибші горизонти. 1962 року «Надвірнанафта» видобула рекордну на той час кількість нафти – 526 тисяч 500 тон із 63 свердловин.
Місцеві селяни кажуть, що все, що добре в Биткові, то все від нафти. Але все, що погане, також від нафти. На початку ХХ ст., коли в Биткові почали активно розробляти родовище, солідні виплати за землю, на якій знаходили нафту, були звичною справою. Не один битківський газда, на городі якого вдарив фонтан «чорного золота», розбагатів, отримавши від польських чи американських нафтових компаній так зване «брутто» – відкупне.
Через сто років, попри чималі території, які перебували у користуванні нафтовиків, особливої вигоди мешканці селища не мали. Бюджет Биткова поповнювався лише земельним податком, який платили нафтогазові підприємства. Хоча, згідно із Земельним кодексом, чинним з 2002 року, нафтовики та газовики мали би платити орендну плату, яка мала б у кілька разів перевищувати розмір реальних внесків у селищний бюджет.
«Плата за використання надр поповнювала лише державний бюджет, а селищу не перепадало ні копійки, –каже тодішній сільський голова Биткова Андрій Крицький. –Якби на місці залишалося хоча би 10% тих грошей, які йшли до Києва, то Битків не потребував би жодних дотацій і субвенцій. Навіть мізерний добовий дебет свердловин – по 3-4 тони нафти з кожної – приносив би щодня такі гроші, які нафтовики платять за цілий рік користування землею»
Зміни у законодавстві пов’язані з децентралізацією, запровадження Ініціативи прозорості у видобувних галузях України, наразі не покращили життя громад.
На порозі екологічного лиха
У липні минулого року Державна служба геології та надр України не продовжила дію спеціального дозволу, що дає право добувати нафту і газ на Битків-Бабченському родовищі. І насоси на свердловинах зупинились. Люди кажуть, що вони стали заручниками «перерозподілу сфер впливу у галузі». Але поки олігархи ділять джерела надходження коштів, через припинення видобутку вуглеводнів, ініційовану Держгеонадрами, у повітря може злетіти два села.
«Справа у тому, що ТОВ «СП «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД», підприємство з видобутку вуглеводнів, виступає замовником робіт для НГВУ «Надвірнанафтогаз» на Битків-Бабченському родовищі, –каже Ірина Бенюк, лаборант з аналізу газу та пилу НГВУ «Надвірнанафтогаз». – Якщо відбувається припинення нафтогазодобування зі свердловин, ці надра накопичуються. І через тріщини в пластах земної кори під тиском виходять на поверхню. Газова суміш, яка не має запаху та кольору, збирається у житлових чи побутових приміщеннях. Газ може вибухнути будь-коли».
За словами голови профкому НГВУ «Надвірнанафтогаз» Олександра Діканьова, після припинення дії дозволу на видобуток нафти і газу, НГВУ звернулися із листами до обласної ради, Президента, прем’єр-міністра та до Верховної Ради України. Першу відповідь одержали з Адміністрації Президента. Там повідомлялося, що звернення компанії переадресовано главі уряду. Прем’єр-міністр поінформував про те, що звернення профкому для вирішення порушених у ньому питань надіслано в Держгеонадра та Міністерство екології. З Верховної Ради листа також переслали в Держгеонадра. Тоді з Державної служби геології та надр України до «Надвірнанафтогаз» стали надходити відповіді за підписом т. в. о. голови Миколи Бояркіна, написані наче під копірку –однакові за змістом. У листах керівник урядового відомства повідомляв про те, що «у зв’язку з наявністю у ТОВ СП «УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД» податкового боргу з рентної плати та плати за використання природних ресурсів заяву щодо продовження строку дії спеціального дозволу повернуто заявникові».
З того часу жителі Пасічної та Биткова Надвірнянського району з острахом вдивляються в зупинені на свердловинах насоси-гойдалки. Пасічнянці добре пам’ятають, як злетів у повітря будинок на вулиці Лесі Українки у 1982 році. А зараз ситуація складніша. До зони підвищеного ризику уже потрапили помешкання на вулицях Лесі Українки, Олекси Довбуша та Василя Стуса у Пасічній, на вулиці Тараса Шевченка у Биткові. Підвищення допустимої концентрації газу нещодавно зафіксували у свердловинах-фільтрах навколо шкіл.
«У 13 фільтрі, що знаходиться біля Битківської школи, наразі ми зафіксували найбільший вміст метану в повітряно-газовій суміші, –веде далі пані Ірина Бенюк. – Там газу міститься 4%. А допустима норма – 0,75 %. Спалах сірника у невдалий момент може призвести до руйнування школи та численних жертв».
Ще одна біда жителів цих двох сіл – нафта. Її деякі селяни черпають просто зі своїх колодязів, не маючи чистої питної води.
«Коли родовище закрили, нафта з’явилася у нашому колодязі, –каже мешканець Биткова Василь Юрчилюк. – Я тоді хотів набрати води, а у відрі плавала масна пляма».
Вода у криниці пана Юрчила так і не очистилась, чоловік мусить довозити воду із сусіднього села. Схожі проблеми з’явилися в інших селян Биткова та Пасічної. Тижнів зо два тому вихід нафти зафіксували навіть у річці Бистриця Надвірнянська, що протікає через територію родовища. Проби води, які відбирає служба екологічної та радіаційної безпеки НГВУ «Надвірнанафтогаз показали, що вода у криницях не придатна для пиття. Вміст нафти – понад 10 міліграм на літр води.
Тому про те, що дороги тут розбиті, немає вуличного освітлення, належного берегоукріплення, є потреба у дитсадку, громада уже десятиліття не може добудувати два корпуси школи, селяни навіть і не згадують. Сьогодні важливіше для людей – безпека їхнього життя.
Можна тільки припускати, якби в Україні Ініціатива прозорості у видобувних галузях була впроваджена як в інших державах, то в ситуації з Битків-Бабченським родовищем Держгеонадра зі свого боку і олігархи-видобувачі зі свого, мусили б сісти за відкритий діалог і дійти конструктивного рішення. Селяни ж, на території яких відбувається видобуток, не лякалися діяльності чи бездіяльності нафтогазовидобувних компаній. А знали, що вони захищені та тільки вони є господарями своєї землі. А соціальні програми, заходи з охорони довкілля, інвестиції та зайнятість, видобувачі запроваджували з власної ініціативи, керованої законодавством.
Юрій Березовський, Оксана Гончарук