Браму Палацу Потоцьких в Івано-Франківську розібрали, оскільки вона була аварійною, - стверджують головний архітектор обласного центру Прикарпаття Володимир Гайдар, начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Івано-Франківського міськвиконкому Ігор Панчишин та керівник компанії «Моноліттрансбуд», яка здійснює відновлювальні роботи, Володимир Марцинюк.
Зі слів пана Гайдара, на сьогоднішній день з брамою відбувається не що інше, як «абсолютно нормальний і законом передбачений шлях реставрації пам’ятки архітектури». «Замовником робіт, - розповідає архітектор, - є товариство «Карпатська нафтова компанія». Проектні роботи виконало Державне реставраційне управління Івано-Франківської області. Роботи проводяться на підставі дозволу на проведення будівельних робіт від 30.05.2012 року».
Чиновник зізнався, що проектну документацію було виконано в відповідності лише до мінімальних вимог закону, проте запевнив, що її направляли на вивчення і погодження до авторитетних проектно-реставраційних установ. «Крім того, - зазначає В.Гайдар, - сам замовник направляв документацію для дачі висновків до Київського науково-дослідного інституту «Укрпроектреставрація». Представники цієї установи ведуть нагляд за проведенням робіт».
Реставраційні роботи планувалось завершити вже на початку серпня. Проте запланований обсяг робіт в повному обсязі виконано так і не було. «Були проведені дослідження і виявлено: споруда аварійна, - пояснює головний архітектор міста, - тому було вирішено зробити перекладку існуючих цегляних стін». Для цього, мовляв кожна цеглинка була промаркована та пронумерована.
«Проектом передбачити всю глибину знищення конструкції неможливо, - підтримує В.Гайдара Володимир Марцинюк, - У фундаменті знайдено пустоту і інші ушкодження конструкції. Ми йдем шляхом переборки конструкції. Пошарово знімається цегла і камінь, і поступово відновлюються». Зі слів пана Марцинюка, робітникам навіть вдалося виявити у конструкції камінці, які використовувавались у оборонних спорудах XVI– початку XVIIсторіччя, що, зважаючи на дату заснування міста Станіславова – Івано-Франківська є само по собі цікаво.
В свою чергу Ігор Панчишин намагався віднайти аргументи, які б переконали івано-франківців в тому, що, мовляв, пам’ятка архітектури, перекладку якої здійснено у відповідності до погодженого і затвердженого проекту, і надалі залишиться пам’яткою архітектури, хоча й виключно за умови неухильного дотримання проекту. Він, зокрема, нагадав, що свого часу в Галичині було створено кілька десятків заводів, які створювали більш-менш однакову цеглу. І саме з цієї цегли після так званої «мармулядової» пожежі 1868 року здійснювалась відбудова постраждалих цегляних споруд міста, включно з брамою колишнього Палацу Потоцьких. При цьому цегла з одних об’єктів не рідко використовувалась при відбудові інших. Така «трансплантація», зі слів начальника відділу охорони культурної спадщини, є цілком припустимою і при здійсненні реставраційних робіт. Як приклад він навів всесвітньо відомий замок Тракай у Литві, більша частина конструкцій якого була відбудована в наші часи, а Володимир Марцинюк нагадав, що 80 – 90 % історичної частини Варшави, яка була вщент зруйнована у роки другої світової війни, була відбудована за давніми проектами і технологіями і з давнього матеріалу, а відтак на варшавських будинках сьогодні цілком законно красують таблички про те, що то є пам’ятки архітектури, які охороняються державою.
В будь-якому випадку, як повідомили учасники прес-конференції, діюче законодавство передбачає, що в ході робіт з реставраційної перекладки пам’яток архітектури не менш, як 50% будматеріалів (в даному випадку цегли і каменю) повинні бути матеріали автентичні – ті, з яких пам’ятка складалась раніше. Інші – повинні бути виготовленні приблизно в тому ж часі, що й автентичні. Залишається лише сподіватись, що цегли, поскладаної сьогодні біля розібраної брами Потоцьких є не менше, ніж 50% необхідної для відбудови брами і що інші 50% будуть таки дійсно аналогічними хоча б за часом виготовлення…