«Наш суддя – чуть не Бог на цій землі», - стверджує Роман Котик – громадський захисник у справі Богдана Савицького – побитого міліціонерами чоловіка, який після довгих років судових та бюрократичних поневірянь через Європейський Суд у справах прав людини відсудив у держави Україна компенсацію за перенесені страждання у сумі близько 150 тисяч євро.
Як стверджує пан Савицький, його проблеми почалися багато років тому, коли повертаючись з роботи на Городенківському маслозаводі, він вирішив провести на автобус свого товариша, а натомість позбувся велосипеда. «Автобус під’їхав забитий, - згадує той вечір чоловік, – я свого товариша просто таки впхав у той автобус. Озирнувся – велосипеда нема. Думав: хлопці пожартували. Бо там сиділи знайомі чоловіки. Пошукав. Думаю: треба жінці подзвонити – сказати, що я шукаю велосипеда…» Натомість, замість велосипеда, чоловік знайшов на свою голову дуже великих проблем. У пошуках телефону, щоб зателефонувати жінці, він звернувся до працівника найближчої АЗС. Той спочатку відмовив, а коли Б.Савицький почав просити, викликав міліцію, повідомивши черговому, що якийсь чоловік йому заважає працювати.
Власне подальша зустріч з міліціонерами і стала, за словами пана Богдана, фатальною для його здоров’я. Чоловіка били кийками і ногами. А коли він черговий раз прийшов до тями, зрозумів, що не може рухати нижніми кінцівками. Пізніше лікарі визначили, що кілька хребців у нього були просто розтрощені, не кажучи вже про відбиті внутрішні органи. Співробітники органів МВС свою вину у побитті чоловіка не визнали. Тоді його родичі звернулись до прокуратури. Отут-то і почалась друга серія поневірянь чоловіка. Спочатку від представництва його інтересів відмовився адвокат, мотивуючи це тим, що його мати працює з батьками одного з фігурантів справи. Потім прокурори та судді почали затягувати справу, намагаючись відбілити винуватців катувань. Власне, це процес являє собою цілу кримінальну історію: з пустими відписками від Генеральної прокуратури та омбудсмена, посадовими підробленнями з боку суддів та прокурорів (зятем одного з яких, зі слів Р.Котика, виявився старший патруля, що завдавав чоловікові катувань) тиском на громадського захисника – вказаного вже Романа Котика, аж до притягнення останнього до кримінальної відповідальності за «погрози суддям-корупціонерам» (саме так зазначалося в офіційному формулюванні обвинувачення), яка врешті-решт і закінчилися рекордною для України сумою відшкодування завданих страждань, яку в результаті присудив Європейський Суд.
До речі, з Романом Котиком Богдан Савицький познайомився чисто випадково. Пан Котик допоміг йому піднятися сходами до прокуратури і, почувши його історію, вирішив спробувати допомогти. Зі слів громадського захисника, він не є за освітою юристом, але доля змусила його вивчити закони та знати свої права. А справа Б.Савицького – вже третя серед виграних ним у Європейському суді, хоча і, - зізнається, - найважча.
Кошти, які, відповідно до рішення Європейського суду, держава Україна має виплатити пану Савицькому, чоловік має намір витратити на власне лікування, бо ж після того злощасного побиття залишається інвалідом з вадами не тільки опорно-рухового апарату, а й цілої низки внутрішніх органів.