Загальна Декларація прав людини (ЗДПЛ) була прийнята 10 грудня 1948 року у Парижі, на 183 пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
10 грудня у всьому світі оголошений як День прав людини.
Загальновідомо, що ЗДПЛ – перший каталог прав людини, що включає як права цивільні та політичні ( право на життя, на свободу від катувань, тортур, свободу слова), так і соціально – економічні та культурні (право на створення профспілок, на працю і відпочинок, медичне обслуговування).
Ухвалення Декларації стало своєрідною новою віхою в історії людства. З її ухваленням на міжнародному, наднаціональному рівні було визнано, що кожна людська істота володіє гідністю з моменту народження і до смерті. З прийняттям Декларації людство отримало надію – надію на право кожного бути вільною людиною, жити у світі без насильства, дискримінації, бідності, воєн, екологічних катастроф. Кожній людині належить ряд прав, званих правами людини, які не можуть дарувати або бути забраними будь ким. Всяка держава, що приєдналася до ЗДПЛ, зобов'язується дотримувати ці права по відношенню до всіх людей (не тільки громадянам), що знаходяться на його території. Крім того, міжнародне співтовариство має право контролювати дотримання прав людини державою (за умови, що держава на це спочатку погоджується).
Положення ЗДПЛ були використані при створенні національних законодавств багатьох країн світу. Вони практично цілком були повторені в багатьох конституціях. Скажімо, Конституція України 1996 року в другому розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» повторює багато її положень.
У 1948 році, коли стояло питання про ухвалення Загальної Декларації прав людини її долю вирішували політики і громадські діячі зі світовими іменами. Багато в чому від їх позицій, поглядів залежало, буде вона прийнята зараз або рішення відкладуть на роки.
Тепер, ключовими фігурами, що несуть відповідальність за дотримання прав людини в державі стають не стільки політики, скільки представники державної влади, такі як судді, прокурори, представники виконавчої влади на місцях, вчителі, лікарі і, звичайно, ж міліція. Люди, що ухвалюють щодня десятки рішень, які стосуються долі людей, віддають накази своїм підлеглим, дії, що оцінюють їх. Тільки від людей залежить, чи діють у нас положення Загальної Декларації, чи захищені люди від свавілля влади, чи відчувають вони себе в цій країні людьми, чиї права захищаються, а гідність поважається.
День прав людини в Україні потрібно розглядати, як можливість накреслити плани для подальшої роботи, а її більш, ніж достатньо для всіх: від пересічного громадянина, який мусить відстоювати свою гідність щодня, до Президента держави – гаранта прав і свобод громадян, від правоохоронців, що зобов’язані захищати охоронювані законом права та інтереси громадян, до законодавців, які повинні ухвалювати закони в інтересах всього суспільства, а не окремих можновладців.
Джерело сайт Калуської РДА