Низькі цьогоріч заготівельні ціни на квасолю: беруть по шість гривень за кілограм. Позаторік було по сім-вісім, але за таку ж кількість бобових можна було придбати літр бензину чи олії. Сьогодні за пальне треба віддати вдвічі більше цієї продукції, а за олію — і всі три кіло.
До того ж, вимагають довідку-підтвердження, що господарі виростили квасолю на своїх городах. Мовляв, щоб експортувати бобові без проблем. Тоді накинуть ще гривню. А ще пояснюють підприємці, що не мають збуту. Але ж не приймали б масово цей товар упродовж цілого року. Скільки-то треба одинокій людині чи старенькій пенсіонерці натрудитися, щоб зібрати клунок квасольки та принести заготівельникам з надією виручити якусь копійчину (а саме така категорія населення є основним постачальником бобових).
Багато людей працездатного віку через брак робити всю надію покладають на присадибну ділянку. Навесні насадять-насіють всього, щоб для власних потреб вистачило та заробіток якийсь мати. Орієнтуєшся ж як: на що був попит торік. Прості люди не знаються на прогнозах: що восени буде вигідно продати, а жодного регулювання від спеціалістів нема. Хотілося б, щоб одноосібникам довели якісь норми вирощування тієї чи іншої продукції та гарантували вигідний збут. Ото й усе! А працювати не лінуються люди: від весни й до осені чи не щодня ходять за кілька кілометрів на город, щоб було все доглянуте. Надіються продати вигідно восени, а серед усього — й квасолю, може, й ціни зростуть. Хоч надія на це невелика, бо майже всі господарі в наших краях вирощують бобові, тож товару буде чимало. Отже, заробити на ній також навряд чи вдасться.