За останні десятиріччя через брак коштів заходи з вапнування кислих ґрунтів практично зведено нанівець, що негативно позначиться на загальній екологічній ситуації.
І хоча в Івано-Франківській області запроваджені окремі програми, покликані сприяти відновленню вапнування ґрунтів через механізми відшкодування витрат на цю процедуру сільськогосподарським товаровиробникам, бюджетні кошти в них передбачаються мізерні.
Так на проведення робіт з розкислення ґрунтів в Комплексній програмі розвитку агропромислового комплексу та сільських територій Івано-Франківської області передбачено використати в 2016 році аж – 600 тис. грн. Це на 397,2 тис. га ріллі!
Причому за 9 місяців поточно року з передбачених профінансовано тільки 400 тис. грн., які спрямовано 5 сільськогосподарським підприємствам області на оплату заходів з поліпшення родючості угідь. Усього аграрним виробництвом на Прикарпатті зайняті 780 сільгосппідприємств (в т.ч. 559 фермерських господарств) та 260 тис. особистих селянських господарств. Турботи за якість ґрунтів в особистих селянських господарствах лягають на плечі самих селян.
Родючість кислих ґрунтів низька, а внесення добрив малоефективне. В закисленому ґрунті – підвищений вміст іонів водню, що перетворює внесені землеробом добрива в непридатні для засвоєння рослинами. В кислих ґрунтах розвиваються грибки, паразити, збудники різноманітних захворювань рослин.
Землеробство на закислих ґрунтах має негативні екологічні наслідки. Так дефіцит кальцію, що характерно для кислих земель, відобразиться таким же дефіцитом в продукції рослинництва, а в подальшому – в організмі людини, що її споживатиме. Кислотна деградація земель негативно впливає на води, що в свою чергу викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.
Оцінка агрохімічного стану сільськогосподарських угідь Прикарпаття проводилась в 2009 році для підготовки обласної цільової програми Поліпшення родючості сільськогосподарських угідь Івано-Франківської області на 2011-2015 роки. Вже тоді в документі відзначалось, що площа дуже сильнокислих та сильнокислих ґрунтів складає 42,8 тис. га, середньокислих – 56,1 тис. га і слабокислих – 66,7 тис. га.
Виходячи з науково обґрунтованих норм, потреба у проведенні вапнування повинна складати 20,0-25,0 тис. га щорічно. Заходи хімічної меліорації ґрунту, що проводились за час дії обласної програми в 2011-2015 роках, були мізерні через обмеженість фінансування.
Щоб розкислити ґрунти сільськогосподарського призначення в області вкрай необхідно проводити заходи з вапнування. Внесення кальцію для нейтралізації кислотності – найбільш ефективний, безпечний та економічно вигідний спосіб оздоровлення земель.
Сьогоднішнє ж намагання зекономити на вапнуванні закислених земель завтра загрожує непоправними екологічними наслідками.