Українським товариствам у Росії сьогодні немає чим зацікавити громадян Росії українського походження, щоб ті почували себе українцями. Про це говорила сьогодні, під час круглого столу у редакції газети «Галицький кореспондент» голова Карельського республіканського громадського товариства «Товариство української культури «Калина» Світлана Рукавишникова. З її слів, лише очолювана нею організація за три останніх роки втратила половину своїх членів. «Мене дивує, - зазначає жінка, - а вірніше не дивує, а болить: у нас товариство до 2009 року налічувало шістдесят українців. На останні вибори прийшло тридцять два».
При цьому це не є наслідком недопрацювання товариства. Адже в його рамках постійно проводяться різного роду заходи, функціонують український народний хор, повноцінний танцювальний колектив, дитячий музичний колектив, є хороша бібліотека української літератури, а інформація про події в Товаристві регулярно висвітлюється на інтернет-сайті організації «Кобза». «Чому молодь не йде? – говорить голова Товариства, - Немає зацікавленості. У нас дві третини людей - це молодь. Такий приклад. У нас було шестеро талановитих молодих музикантів – ансамбль «Мрія». Вони перейшли в польське товариство. Бо їм там цікаво. Наприклад взимку вони їздили до Польщі за рахунок Республіки Польща. Зараз плануються ще поїздки. У них там цікаво. Вони навіть виписали собі вчителя польської мови з Варшави. І платить їй зарплату Республіка Польща. Я говорила з нею - вона каже: «в мене вже є аудиторія в тридцять осіб…" А ми навіть на Сорочинський ярмарок їздили торік за свій рахунок…»
Зі слів пані Рукавишникової, головною проблемою, яка гальмує діяльність українського товариства є нестача коштів. «Ми вже два роки не відправляємо дітей на шевченківські читання до Москви, - скаржиться активістка, - бо це треба за власний кошт їхати. Всі роки ми їхали і займали перші - другі місця. Навіть жодного третього не було. Але квиток до Москви коштує дві тисячі туди, дві тисячі назад – загалом чотири. На пенсію в п’ять тисяч багато не поїздиш».
Зрештою, суттєвий спад в національній самоідентифікації українців фіксується і загалом серед мешканців Карелії українського походження. Так, два роки тому кількість карельців, які усвідомлювали себе українцями, становила 19 тисяч. За результатами ж останнього – торішнього перепису ця цифра вже зменшилась до 17 тисяч. «Люди і самі вже не хочуть бути українцями, - говорить пані Світлана, - Їм вигідніше бути росіянами. Хоча як на мене різниці немає ніякої: скажімо, при працевлаштуванні ніхто і не питає національності…».
Та активісти товариства «Калина» вважають, що опускати руки ще не час. Зокрема, суттєві резерви у відродженні українства в Карелії вони бачать в дітях. Це засвідчив, зокрема, конкурс з написання проектів, які вони проводили у школах. Ці проекти засвідчили, що чимало школярів українського походження цікавляться своїм корінням і хочуть почуватись українцями.