З наступного року Міжнародний благодійний Фонд «Альянс ВІЛ/СНІДу в Україні» може припинити фінансування проведення замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) для наркозалежних. Про це повідомили в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері під час прес-конференції для представників ЗМІ, зауваживши, що у зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання працевлаштування людей, які вживали наркотичні речовини.
«Ми зацікавлені у тому, щоб більшість наших пацієнтів мали можливість працювати. Бо коли припиниться фінансова підтримка замісної терапії, вони зможуть частину коштів оплачувати зі своєї кишені, – зауважив головний лікар обласного наркологічного диспансеру Валерій Скопич. – Серед тих, хто отримує замісну терапію, є бізнесмени, юристи, лікарі».
Медик розповів, що в Україні учасниками програм ЗПТ, офіційно розпочатих у 2008 році, стали понад 8,5 тисяч осіб, на Івано-Франківщині – 271. На забезпечення кожного учасника синтетичними препаратами, які мають властивості наркотиків, однак не викликають різких змін у свідомості та наркотичного сп’яніння, а з часом навіть блокують опійні рецептори, необхідно в середньому 3,5 тис. грн. протягом року.
Із прикарпатськими журналістами поспілкувався Сергій Тетьоркін, наркоман із 30-річним стажем, який є учасником замісної терапії упродовж 16 років. «Із жахом думаю про майбутнє, – сказав він. – Замісна терапія – це для мене все. Це шанс почати життя знову, моя мотивація». В добрі наміри чоловіка свого часу повірили в наркологічному диспансері й працевлаштували його. Тож нині Сергій працює в господарській службі медичної установи і твердо знає – люди з минулим наркоманів здатні змінюватися і бути відповідальними працівниками, лише важливо підтримати їх.
Для такої підтримки керівник громадської організації «Захід–шанс» Олександр Гринь пропонує створити в області центр надання послуг людям з груп ризику (наркоманів, ВІЛ-інфікованих, звільнених з місць позбавлення волі) та розробити спеціальну програму їх працевлаштування. Громадський активіст закликає роботодавців звернути увагу на таких людей і дозволити їм спробувати реалізуватися у суспільстві.