Уніфікація та глобалізація, що все більше опановують світ, знівельовуючи те, що ми звикли називати самоідентифікацією, змушують людей шукати порятунок у зверненні до теми маленької батьківщини, маленьких суспільств, того маленького світу, в якому вони зростали і який поступово розмивається сучасними процесами у суспільстві. В цьому переконаний генеральний консул Республіки Польща у місті Львові Ярослав Дрозд, який відтак вважає вельми важливим і актуальним проведення VIIміжрелігійного семінару «Ковчег-2012», який протягом всього минулого тижня тривав в Монастирі отців Францисканців у селі Більшівці, Галицького району.
Так, протягом шести днів молоді люди української, єврейської та польської національності з усієї України вчилися долати міжнаціональні стереотипи і знаходити спільну мову у конструктивних дискусіях з найбільш актуальних і контроверсійних питань міжнаціональних та міжрелігійних відносин, роблячи тим самим те, що протягом десятків років не можуть зробити зрілі політики – находячи шляхи спільного вивчення уроків історії і використання їх задля єднання, а не роз’єднання. Протягом шести днів молодь, яка вже невдовзі, вочевидь, формуватиме нову українську еліту, разом з кращими представниками трьох народів - відомими мислителями, політиками, політологами, правозахисниками, такими як: польський громадський діяч Адам Міхнік, консул Республіки Польща у Львові Яцек Жур, колишні дисиденти Мирослав Маринович та Семен Глузман, голова Асоціації польських культурних товариств Емілія Хмельова та інші, - розглядала у форматі українського, польського, єврейського, а також спільних тематичних днів шляхи спільного розвитку трьох народів, які свого часу разом становили населення Галичини, їх інтеграцію у велику сім’ю європейських народів з одночасним збереженням національної, культурної, мовної самобутності через повернення до проблеми малих батьківщин. Знаково, що тему семінару цьогоріч було визначено як «Мала батьківщина: єдність у багатоманітті».
«Є доброю традицією зустрічей семінару «Ковчег» в тому, що вони відбуваються в монастирях. - зазначив Ярослав Дрозд під час церемонії відкриття семінару минулого вівторка, - Коли я почув, що ця зустріч відбувається вже всьоме, то прийшло мені в голову, що якщо сім років неврожайних, то наступні сім мають бути урожайними. Однак сім років «Ковчегу» виявились надзвичайно багатими, тож і наступні сім років будуть ще багатшими». Зі слів генконсула, тема малої батьківщини у Європі є сьогодні дуже модною. «Говорять про повернення до локальності, повернення до малих батьківщин, тобто суспільство регіоналізується. – говорить дипломат, - Частково це протиставлення уніфікації і глобалізації. Те, що ми називаємо самоіндентифікацією, сьогодні поступово втрачає значення. Тому і виникає потреба у ренесансі – поверненні до теми маленьких батьківщин Але малим суспільствам треба вчитися жити у глобалізованому суспільстві. І тут потрібен моральний камінь, яким зазвичай є віра. Тому Ковчеги відбуваються у монастирях».
Як приклад пошуку малої батьківщини генконсул навів історію «патрона» семінару – екс-міністра закордонних справ Республіки Польща Адама Данієля Ротфельда, якого ще дитиною врятували від нацистів ченці-студити на чолі з Владикою Андреєм Шептицьким. Ця історія, зрештою, і послужила прикладом єднання трьох народів, трьох релігій і спонукали Генконсульство РП у Львові, Українську греко-католицьку церкву, Всеукраїнський центр вивчення холокосту «Ткума», Львівський міський палац культури ім. Гната Хоткевича та Асоціацію польських культурологічних товариств поєднати свої зусилля та заснувати такий прекрасний щорічний захід, яким є «Ковчег». Зі слів пана Дрозда, Адам Ротфельд, втративши своїх рідних і близьких, які впали жертвами холокосту і сам ледь не загинувши у тій колотнечі, втратив той маленький прекрасний світ, у якому він жив і зростав, та одночасно зі своїм дивним порятунком у обителі ченців-студитів він знову отримав свою малу батьківщину.
«Ковчег щороку обговорює проблеми, - прокоментував актуальність семінару один з його постійних учасників – колишній в’язень радянських таборів Семен Глузман, - це не тільки проблеми минулого, але й проблеми майбутнього, бо розуміння минулого дає орієнтири майбутньому». Пан Глузман нагадав усім присутнім, що ковчег – це не тільки поєднання усього живого в одному місці задля порятунку. Це ще й наявність певної загрози. Такою загрозою за часів Ноя була величезна повінь «Такою загрозою сьогодні, - говорить дисидент, - є лавиноподібний процес морального падіння суспільства». Що у свою чергу знову ж таки підтверджує вибір в якості «пристані» «Ковчегу» відомих своїми богоугодними справами монастирів.
Загалом, як відзначили учасники семінару, за сім років діяльності «Ковчегу» (п’ять перших «Ковчегів» відбувались в Унівській лаврі, два ж останніх через проведення у лаврі ремонтних робіт проводились в Яремчі та Більшівцях) через нього пройшло понад 200 молодих людей. А відтак жевріє надія, що у наших трьох народів є гідне майбутнє.