Отримати місцеву оперативну інформацію стає проблемою, хоч проводове радіо в Городенківському районі має найбільш збережену мережу на Прикарпатті.
При надзвичайних ситуаціях, як-от під час нинішньої спеки, велике значення має інформування населення. Зрозуміло, що із розвитком нових технологій, повальної комп'ютеризації та мобілізації донести інформацію до людей не складає проблем. Одначе, є значна частина населення, яка всю надію покладає на проводове радіо. Це, зрозуміло, пенсіонери, які звикли прокидатися й лягати спати під позивні «коробочки» (або «колгоспника», як колись охрестили радіоточку).
— Насамперед така інформація: деякі райони, як-от Тисменицький, Тлумацький — узагалі відмовилися від проводового радіо, — коментує ситуацію заступник начальника з питань технічної експлуатації цеху телекомунікаційних послуг №5 Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком» Володимир Лаврів. — Городенківщина посідає перше місце серед районів області щодо кількості збережених радіоточок — 4200. Для порівняння: в Калуському — 3900, Надвірнянському — 1937. Коломийському — 1200. Але то — на свій клопіт: фінансування мізерне, навіть із дротом сутужно, штат скорочено. Незважаючи на труднощі, намагаємося реагувати на всі скарги, розуміючи, що для когось проводове радіо — єдине вікно в світ.
Проблема ще й у тому, що ряд населених пунктів Городенківщини взагалі не має проводового радіо, подекуди — по одній радіоточці. Невигідно виїжджати на виклики, та все ж зв’язківці мусять ліквідовувати неполадки, собі на збиток. Виручають ще мешканці міста, де збереглося 886 радіоточок, Серафинець (310), Стрільча (253), Чернятина й Чортівця (понад сто), проте є чимало (й це при доволі низькій абонплаті в межах детяти гривень щомісячно). Якщо ж звернутися до загальнообласної статистики, то 63 відсотки абонентів відрізають від мережі через несплату за обслуговування радіоточок, 27 — реконструкцію ліній електропередач, ще десять відсотків тих, хто нині позбавлений проводового радіомовлення, самі відмовилися від послуги.
Що ж стосується перспективи, то ще у 2001 році сесія обласної ради прийняла рішення про запровадження на теренах Прикарпаття ефірного мовлення. Проте це не було підкріплено матеріально: щоб покрити зоною надійного приймання радіосигналу значну територію, жодних технічних засобів (радіопередавачів) для цього не було придбано. Адже купити приймач ультракоротких хвиль самим людям не складало проблем. Так добра ідея зачахла, на жаль, особливо для наших краян. У тих районах, де є місцеве телебачення, є можливість отримувати оперативну інформацію з телеекрана, а в нас навіть обласне не всім доступне. Отак і живемо, хоч, здається, нарешті от-от будуть зрушення.
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ