І треба ж такого: роками мешкати зовсім поруч із селом Серафинцями Городенківського району, за якихось двісті метрів, та й біля сільського урочища, й не відати, які таємниці там зачаїлися! І що справжню смакоту там можна назбирати серед диких трав, і помилуватися неймовірним видовищем.
Околиці міста із серафинецького боку обживають не вельми активно (якщо, звичайно, не врахувати наразі не санкціонованого місцевою владою нового кладовища…) На трьох вулицях нового масиву збудовано менше десятка будинків, хоча свого часу, далекого 1993-го, роздано було 111 «планів». Хтось брав місце задля городу чи вигідного перепродажу, іншим економічна скрута завадила. Змінилися й пріоритети будівництва, коли житло чи офісні приміщення стало вигідніше споруджувати в центрі міста. Зрештою, це не завадило багатьом депутатам міської ради минулого скликання застовпити й собі «місце» майже на межі із Серафинцями. Лише кілька площ використовуються як городи, трави — по коліна, подекуди навіть дерева встигли вирости. Ще з десятиліття тому треба було відбиватися від корів, що масово випасалися тут і принаджувалися залізти на присадибну ділянку, а нині раді були б, щоб хоч навколишні бур’яни не доводилося самотужки нищити. Про якесь будівництво на цій новій вулиці годі й говорити.
Та має околиця свої безумовні принади: чисте повітря, затишок. Гладкі й зелені від весни — до осені схили урочища, малесенький потічок, що тягнеться від Серафинець до Ясенева-Пільного, дають відчуття гармонії та спокою. Та ось нещодавно помітив мій чоловік, що завжди рівні галявини вкриваються борщівником, який, як відомо, є дуже небезпечним для людей і тварин. Узяв сокиру і пішов рубати потужні стебла отруйної рослини, а повернувся звідти з …букетом польових полуниць. Виявляється, цією ароматною цілющою смакотою вкриті всі схили урочища. Там, де вища трава, ягідки добірніші й соковитіші, та, звісно, навіть мілкі плоди разом із суцвіттями варто засушити й використовувати опісля для чаю. Це ж вам не синтетизовані смаки й аромати, як у фасованих у барвисті пачечки імпортованих напоїв!
Лікарських трав у цьому урочищі можна ще заготовити чимало. Що цікаво, щороку спостерігаю, що асортимент рослин розширюється: на якійсь із галявин навесні виростає рослинка, яку досі в цих краях не помічали. Чи то вітром занесено, чи пташка насінинку зоставить, ось і благодатний грунт приймає та розроджується добром. Дива, та й годі!