Діагностика вірусного гепатиту В ґрунтується на епідеміологічних, клінічних і лабораторних даних. Для етіологічного розшифрування гепатиту необхідно виявити маркери його вірусу в сироватці крові або в біоптаті печінки. За допомогою імуноферментного методу, що відзначається високою чутливістю і специфічністю, можна виявити антигени збудника та антитіла до нього, зокрема HBsAg, HBeAg, HBcAg, антиHBc. Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дає змогу виявити наявність ДНК чи РНК вірусів гепатитів у крові, що свідчить про їх реплікацію печінки хворого.
За даними науковців, у 15 % хворих на гепатит В, в яких не було серологічних маркерів вірусних гепатитів, за допомогою ПЛР вдалось виявити генетичний матеріал НВV.
Вірусний гепатит В належить до інфекцій, що є надзвичайно серйозною медичною та соціальною небезпекою. Близько 10% дорослих та 90% дітей, які перенесли інфекцію, стають носіями вірусу гепатиту В з подальшою хронізацією паталогічного процесу та розвитком цирозу, раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми).
Вірус гепатиту В визнано Всесвітньою Організацією охорони здоров’я, як основний етіологічний агент первинного раку печінки, що складає біля 80% первинних ракових захворювань печінки. Кожного року у світі від гострого вірусного гепатиту В та його наслідків помирає від 1,5 до 2 млн. осіб, а за останні 15 – 20 років від вірусного гепатиту В померло більше людей, ніж від бойових дій за час другої світової війни.
Інфікуюча доза вірусного гепатиту В міститься в 0,00004-0,000001 мл крові. Передача вірусу відбувається через кров: при внутрішньовенному введенні наркотиків, через наколювання, косметичні процедури, прямі статеві контакти, від матері до дитини під час пологів, при проведенні інвазивних маніпуляцій із діагностичною та лікувальною метою, при побутових контактах через рани та мікротравми при користуванні спільними приладами для гоління, зубними щітками, рушниками, тощо. Період від зараження до прояву первинних симптомів в середньому складає від 45 до 180 днів.