26 жовтня о 16.00 в Івано-Франківську відкривається персональна фотовиставка Наталії КОМПАНЦЕВОЇ (Київ) - "Скромна чарівливість Парижа". Місце проведення: галерея "Бастіон", провулок Фортечний 1.
Париж – це місто-мрія, яке мабуть люблять всі. Важко знайти людину, яка б не мріяла побувати в цьому чудовому місті. Недарма звучить, вже наче афоризм, фраза Іллі Еренбурга: «Побачити Париж і померти». Париж – це втілення всього найкращого створеного людиною, це незабутні емоції, це особлива атмосфера міста, вулиць, парків, не кажучи вже про архітектуру, музеї та палаци. Це місто кохання і закоханих, які їдуть сюди з усього світу – із Японії, Китаю, Філіппін, щоб тут відсвяткувати саме тут своє одруження.
У кожного, хто побував у цьому місті – свій Париж. Найчастіше – це Париж парадний, величний, всього-на-всього туристичний. Ну що можна побачити за три чи чотири дні? Безперечно, в першу чергу його символи - Ейфелеву вежу, знаменитий Лувр, Тріумфальну арку, Нотр-Дам. Так, я також побачила всі ці символи. Але мені хотілося побачити й інший Париж - просто місто, в якому живуть звичайні люди, поспішають, розважаються, люблять один одного, прогулюються, словом – живуть. Захотілось побачити Париж їхніми очима, на мить розчинитися в них, подихати одним повітрям з ними. Спочатку я думала, що в результаті вийде просто вулична фотографія, бо як пройти повз це приголомшливе розмаїття паризьких жителів, їх неможливо оминути. Адже кожне місто – це в першу чергу його жителі. Такі привабливі француженки із особливим шармом і настільки же чарівні, спокусливі мужчини, як от таксист, котрий віз нас з аеропорту до готелю, або як продавець ковбасок на Єлисейських полях напередодні Різдва.
Загалом вийшло «місто і його жителі», в котрих я справді закохалась. І, звичайно, я працювала тільки в чорно-білому зображенні, як фотографу-вали це місто знамениті французькі фотографи. Не впевнена чи змогла я передати цю любов у своїх фотографіях, але твердо знаю одне: не треба помирати побачивши Париж, потрібно жити, щоб повертатись туди знову і знову, нескінченну кількість разів…
Наталія КОМПАНЦЕВА – відома кінооператорка, визнана фотомайстриня, лікарка за першою спеціальністю. Закінчила Київський медичний інститут у 1965 році. Сім років працювала лікаркою швидкої допомоги і анестезіологом-реаніматоркою.
В 1969 захопилась фотографією і згодом, покинувши медицину, поступила на кінооператорський факультет Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, який закінчила з відзнакою у 1977 році.
Творчий шлях в кіно розпочала в студентські роки, як асистентка оператора на Київській студії науково-популярних фільмів. Після закінчення інституту працювала там же, як операторка, до 1994 року.
Операторка вищої категорії, у 1987 році вступила у Національну спілку кінематографістів України. Відзняла понад сто короткометражних фільмів і вісім повнометражних, в тому числі два ігрових художніх фільми із відомим українським режисером Володимиром Хмельницьким – «На прив’язі біля злітної смуги» і трьохсерійний фільм «Вірний Руслан» за повістю відомого письменника-дисидента Георгія Владимова. Лауреатка кінофестивалю «Молодість» 1975, 1976 і 1977 років за студентські роботи. Фільми, зняті Наталією Компанцевою, отримали численні нагороди, зокрема золоту медаль Міжнародного фестивалю в Кишиневі 1980 року та срібну медаль Всесоюзного фестивалю спортивного кіно в Каунасі 1983 року. Отримала приз за найкращу операторську роботу на V республіканському кінофестивалі в Маріуполі у 1985 році.
У 2000 році вступила до Національної спілки фотохудожників України. Призерка і переможниця численних фотовиставок і конкурсів:
2002 рік - переможниця республіканського конкурсу «Україна моя, Україна»;
2004 рік - переможниця Всеукраїнської виставки «Любіть Україну»
в номінації «Портрет»,
- переможниця Всеукраїнської виставки «Етнічне різноманіття України»
в номінації «Портрет»,
- учасниця VI Національного фотоконкурсу «Природа» (Івано-Франківськ);
2005 рік - переможниця фотовиставки «Помаранчева революція».
Учасниця тридцяти міжнародних фотосалонів в Україні, Латвії, Узбекистані, Великобританії, Франції, Канаді, Португалії, Італії, Китаї, Австралії, Австрії, Саудівській Аравії, Росії та інших країнах. Нагороджена двома Голубими стрічками FIAP (Франція та фінляндія), золотою, срібною і бронзовою медалями ISF, золотою медаллю Міжнародного салону «На Покрову» (Рівне, 2011 рік), срібною медаллю на Міжнародному фотоконкурсі «Карпатський драг» (Ужгород, 2015 рік), медаллю PSA на Міжнародному фотоконкурсі «UkrainianFotoAward» (2015 рік).
В 2006 році отримала міжнародне звання AFIAP. Провела 15 персональних виставок в Києві, Івано-Франківську, Тисмениці, Ладижені, Кривому Розі, Вінниці, Севастополі, Рівне, Аддис-Абебі (Єфіопія).
Сьогодні – голова художньої ради Національної спілки фотохудожників України. Як журналістка і фотографиня співпрацює із численними журналами: «Жінка», «Команда», «Теніс», «Наше покоління», «X-life», «Наталі», «Стиль життя», «Єва», «Космо-Леді» та іншими.