В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації – і тут зупиняється.
Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватися мрія, а головне, в ній з’являється відчуття захищеності.
Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.
Створити свою казку мали змогу неповнолітні ув’язнені, які утримуються в Івано-Франківській установі виконання покарань №12. У цій казці вони виступали персонажами. У кожного з присутніх на арт-терапії розповідь починалася однаково, словами: “Жила собі людина, схожа на мене…“. Це полегшує вербалізацію внутрішнього стану, підсилює ефект проекції та ідентифікації. З розповіді можна скласти уявлення про самого підлітка, його цінності та інтереси, взаємини з навколишніми.
Завдання арт-терапії спрямовувалися на те, щоб навчити його учасників сприймати себе такими, якими вони є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність.
Ірина Косюк, практичний психолог Івано-Франківської УВП № 12