3-5 липня в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття відбувся другий етап семінару українсько-польського проекту «Через культуру до суспільних змін» («Poprzezkulturędlazmianyspołecznej»).
У семінарі взяли участь представники Товариства «Із садибою у Варшаві» (Stowarzyszenia «Z Siedzibą w Warszawie»), Державного Етнографічного Музею у Варшаві (PaństwowеMuzeumEtnograficznе w Warszawie), Музею на Волі у Варшаві (MuzeumnaWoli), Мазовецького інституту культури (Mazowieckiinstytutkultury), фонду «Арі Арі» (Fundacja«AriAri»), а також наукові співробітники Національного Музею Тараса Шевченка,Державного історико-культурного заповідника«Тустань» та Харківського літературного музею.
Нагадаємо, що наприкінці травня у Варшаві відбувся перший етап семінару, де йшлося про реалізацію спільного проекту польських та українських музейників у Коломиї. Тоді учасники семінару окреслили кілька варіантівмайбутньої суспільно-культурної програми, яка найбільше відповідала б потребам місцевої громади. Вирішили, що на базі нашого Музею реалізуватимемо два проекти: один ‒ про переселенців із зони АТО, інший ‒ для людей із зоровими обмеженнями. Власне, другий етап семінару, що відбувся,передбачав спільну роботу в групах для втіленняобох задумів.
Перша групав складі сімох осіб, яку очолив МарчінШьліва(Мазовецький інституту культури), протягом трьох днів працювала над створенням фільму про переселенців із Криму, Луганської та Донецької областей, які входять до громадської організації переселенців «Фенікс-Коломия». Зустрічі з героями майбутнього фільму, їхніми родичами та сусідами проходили у формі інтерв’ю.
Друга група працювала над розробкою універсальних дидактичних матеріалів та методів роботи з особами, що мають зорові обмеження. Такі люди потребують особливої уваги, психологічної адаптації, їм бракує відчуття потрібності й захищеності. Важливу роль увирішенні таких проблем можуть взяти на себемузеї. Однак на цьому шляху виникає чимало перепон, пов’язаних з особливостями технічних засобів, яких катастрофічно бракує. ЕдитаОлдак(Товариства «Із садибою у Варшаві») та ЛонґінҐрачик(фонд «Арі Арі»), які уже кілька років успішно реалізовують у Польщі програми роботи з людьми зі спеціальними фізичними вадами, ділилися досвідом, як незрячим людям зробити доступними музейні експонати. Учасники майстер-класу оглядали музейну експозицію, обирали предмети, які можна описати за допомогою аудіодескрипцій та опрацюватиїх як тифлодруки, складали карту проблемних місць у Музеї та створювали універсальну дидактичну стежку.
Дві групи впродовж трьох днів семінару активно втілювали у реальність поставлені перед ними завдання, підсумовували свою діяльність, оцінювали та обговорювали що зроблено і над чим ще доведеться попрацювати. Зазначимо, це тільки початок процесу соціальних змін через культуру. Обидва проекти є довготривалими і майданчиком їхньої реалізації стане Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Оля ПОЛЮК