Івано-франківські комунальні власті не полишають ідею будівництва на базі міського полігону захоронення твердих побутових відходів, що у селі Рибному, Тисменицького району, сучасного сміттєпереробного комплексу.
Про це, зокрема, повідомив днями директор комунального підприємства «Полігон ТПВ» Юрій Мороз.
Зі його слів, будувати сміттєпереробний комплекс планується на принципах державно-приватного партнерства. «Зараз над цим працюється, - зазначив директор «Полігону ТПВ», - це приватно-державне партнерство – це будівництво в комплексі заводу по переробці побутового сміття, вироблення електроенергії і дальше її по «зеленому» тарифу і утилізація решти шлаків».
Будівництво такого заводу пан Мороз вважає одним з трьох основних завдань поряд з будівництвом стаціонарного фільтратопроводу і оновленням парку техніки більш економічними зразками, що стоять сьогодні перед очолюваним ним підприємством, і переконаний, що вирішувати його потрібно у комплексі з іншими завданнями.
Нагадаємо, за оцінками Ю.Мороза, потужностей івано-франківського сміттєзвалища стане ще максимум на 3 - 4 роки, а за умови, якщо буде збудований стаціонарний фільтратопровід, цей термін можна буде продовжити ще на 5 - 7 років.
Слід зазначити, що місто Івано-Франківськ ще у 2012 році було обрано Агентством з міжнародного розвитку США (USAID) як одне з трьох міст для реалізації пілотного проекту із залучення механізмів державно-приватного партнерства для переробки та утилізації твердих побутових відходів за програмою P3DP. Тоді за кошти американських донорів для вивчення можливостей будівництва такого комплексу на принципах ДПП Програмою було залучено експертів із США. Втім, нинішнє керівництво міста до можливості реалізації такого проекту поставилось досить скептично.
«Ні, - озвучував тоді, три роки тому, позицію міських властей на той час начальник управління економічного та інтеграційного розвитку Івано-Франківського міськвиконкому (а нині заступник Івано-Франківського міського голови) Богдан Білик, - приватний інвестор піде туди, де буде мати зиск, а тут він не зможе мати зиску, тому що це нерентабельно. Я вивчав досвід Європи – всюди такі заводи дотуються. Навіть якщо там дуже дорога електроенергія і там будують такі заводи не так, як у нас у Рибному, а будують в межах таких мікрорайонів, як у нас Пасічна, Позитрон, де вони теплоенергією забезпечують ледь не половину міста, такого за чисельністю, як у нас, і є легальна можливість її продажу. Тим більше електроенергія. Все одно вони дотаційні… Бо реалізація, наприклад, тієї ж теплової енергії у нас неможлива, якщо б завод побудувати на полігоні, тому що це дуже далеко від міста. Продаж електроенергії, яка б могла вироблятися? Вона у нас досить дешева, порівняно зі світовими цінами. Її можуть у нас купляти, але вона не буде окупна. Тому за кожну тонну треба буде додавати певну суму грошей. Місто робити це з бюджету не може».
Тож доводиться лишень здогадуватися: чи то Богдан Білик за минулі три роки, ставши заступником мера, змінив свою думку, чи то вартість електроенергії збільшилась настільки, що зробила функціонування сміттєпереробного комплексу рентабельним. Бо ж навряд чи директор комунального підприємства приймав став перед своїм підприємством завдання, не порадившись з керівництвом міста...