Передруковуємо цю історію маленької дівчинки і сподіваємось, що посадовці належним чином відреагують.
"Хочемо розповісти вам про випадок, який стався позавчора (20.04.15) з нашою Софійкою. Як зазначали раніше, дитина знаходилась на лікуванні у Надвірнянській районній дитячій лікарні у відділі інтенсивної терапії, і тут дівчинці вводили капельниці та ліки через катетер. Вчора на ранковому огляді Софійки медсестра помітила, що ручка дитини навколо катетера почервоніла та сказала, що його потрібно зняти.
Після обіду прийшла медсестра та покликала Софійку на капання. Зазначимо, що за пів годити до цієї процедури температура у дівчинки була 38,2, і щоб збити її, тато дав донечці Нурофен, а температуру безпосередньо перед капанням уже не вмірювали. За словами батька, вони йшли капатися з надією, що це вже восаннє, щоб остаточно полегшити стан здоров'я маленької. Бо навіть з підвищеною температурою Софієчка вже гралась та раділа приходу бабусі.
І от, прийшовши в реанімаційний зал, медсестра підключила капельницю дитині. Та виявилось, що катетер забитий і його потрібно поміняти. Тут медичний персонал попросив батька вийти із залу, обгрунтувавши це тим, що у них є такі правила. Тож тато не став заперечувати, бо знав, що віддає донечку у надійні руки лікарів (Софійка 5 раз потрапляла у реанімацію).
Медсестри взялись за роботу по заміні катетеру: спершу 10 хвилин вони намагалися поставити його, не зумівши, ще 5 хвилин витратили на встановлення "метелика" та нічого в них не вдалося. Одна з медсестер вийшла і повідомила батька, що вони не в змозі встановити катетер, бо в дитини лопають вени. Тож медсестра пішла кликати на допомогу завідуючого цього відділення.
Перед цим бабуся Софійки ходила до нього з проханням забрати дитину, але він запевнив, що все буде добре.
У перерві між цим, татові вдалося зайти до доні, він побачив свою перелякану Софійку, у якої з рук висікала кров. З сльозами на очах батько обняв маленьку, вона була дуже холодна. В цей момент зайшов уже заввіділення і випровадив тата за двері і вирішив зробити все по-своєму.
І тут у реанімаційному залі почався справжній жах. Лунали несамовиті крики Софійки та ніхто з лікарів не збирався відступати, мучили дитину до останнього... Після 35-ти хвилин цього "дійства" божевільний дитячий плач припинився, із-за дверей тато почув схвильований вигук медсестри:"О, Боже!", потім стук кулака об щось і сердитий наказ крізь зуби заввідділення:"Тихо!". Десь 3 хвилини не було чути звуків Софійки.
Для Софійчиних тата та бабусі цей час був справжнім пеклом, можна було зійти з розуму, а що вже говорити про перелякану до смерті беззахисну дитину. Нарешті почувся плач дівчинки і лікар вийшов до батька повідомити, що ліки будуть вводити перорально, бо катетер поставити не змогли.
Після цих так званих "необхідних медичних процедур" дитина була напівжива, температура впала до 35 градусів, тож тато прийняв деякі необхідні міри, щоб зігріти дитя: розтер сприртом її тіло та тепло закутав.
Ніч для Софійки виявилася жахливою. Зі слів батька, вона майже не спала, заснувши, зривалась із криками. Сьогодні тато помітив, що донечка стала дуже нервовою, її денний сон став неспокійний. Тож він піде завтра з Софієчкою до невропатолога, щоб він приписав їй заспокійливе.
Батькові поведінка головного лікаря нагадувала того вчителя, який хоче показати своїм учням, що він знає і вміє робити все краще, ніж вони. Для лікаря це була справа принципу довести своїм підлеглим, що він профі у своїй справі. Але ж не такою ціною... Не ціною Софійчиного життя...
Чекаємо на ваші поради, що ж робити у цій ситуації.