Переможниця І етапу дитячого конкурсу «Майбутнє країни – у мріях дитини» у Рогатинському районі Голій Віта - учениця 8 класу Сарниківської загальноосвітньої школи, вихованка гуртка «Мистецтво живого слова» Рогатинської школи естетичного виховання учнів, активістка шкільного життя, староста гуртка «Мистецтво живого слова». Дівчинка захоплюється рідною мовою і літературою, гарно малює, але найбільше любить свого батька Дмитра, який ось уже рік воює на сході України.
Яким Віта бачить майбутнє рідної країни вона написала у творі-роздумі «Буде мир, натхнення, пісня…». Слід зазначити, що в роботі використано поетичну творчість автора.
Буде мир, натхнення, пісня…
В житті є гори і долини,
Є тепла згода, але є й протест.
Усе тобі дано, людино,
Щоб на землі нести посильний хрест.
Я думаю, що людина приходить у цей світ без екзаменів. Для неї цвіте весна, будять сонне небо журавлики, розшнуровують обрій дикі гуси, співають полям сонячні хорали жайворонки, щоб хліб уродився, а мати співає колискову, щоб доля гарна не цуралася. Не вірю, що книга життя заздалегідь написана для нас на небі життя. Не вірю – і все! Ми є ковалями власної долі і щастя. Недаремно в народі кажуть: «Що посієш, те й пожнеш». А що ми сіємо?
Мені щодень стискається серце від болю за тата, який воює в АТО. Лягаю і встаю з молитвою, щоб Господь оберігав його, воїнів – побратимів і всю Україну. Завжди пам’ятаю батькові слова: « Все так не буде, доню…».
Не буде. Знаю, він не кидає слів на вітер. Таких, як я, багато. Ми прийшли у світ, щоб змінити його і країну, у якій живемо.
Моя Україна – це мальва казкова,
Веселка барвиста на небі життя.
Держава моя – це залізна підкова,
Вона і тебе і мене окриля.
Мрію про сильну і багату державу, щоб у її бюджеті вистачало коштів на все: навчання і відпочинок дітей, для бідних і безпомічних, для маленьких громадян і людей похилого віку. Справді хочеться бачити країну своєї мрії вільною, розкутою, а кожен її житель, щоб творив на землі власну лебедину пісню, залишаючи пам’ятний слід після себе.
Я храм душі сама в собі збудую,
Любов’ю пофарбую на віки.
І у житті, як в океані, помандрую
До власної надії і мети.
І не тільки я, але й мої ровесники вважають: мрія додає снаги у житті. Вірю, що завтра зійде сонечко – і розплющить очі квіточка – мрія. Розцвіте, щоб вже ніколи не відцвітати. Ми таки створимо те, що задумали. Звичайно, людина житиме не одним хлібом. Матеріальних благ теж буде вдосталь, але на першому плані у нас посяде духовність.
Покоління наших дітей виросте гідним, відважним, самосвідомим. Спільні радість і біль, історія і мова, одна любов на всіх одразу – все це буде у країні моєї мрії, яка щодня вмиватиметься живущою Господньою красою, про яку ми дбатимемо, яку захищатимемо…
Життя має смак найсолодшого щастя.
Насолоджуйтесь ним кожну мить. І живіть!
Отоді все здійсниться й удасться –
Сонцем хліба яскраво засяє весь світ.
І не буде у нас атомних монстрів. Заводи й фабрики не забруднюватимуть повітря. Ні влада, ні гроші не диктуватимуть нам ніяких законів життя. Ми виростемо поколінням, яке житиме у співдружності із Природою. Ми вирощуватимемо врожай без генетики, зупинимо вирубування лісів – зелених легень планети.
І які б не летіли стріли,
Вони не сягнуть наших душ.
Ми щастя з усмішкою стріли
У мріях плакучих із руж.
Життя у країні - мрії дає поштовх йти вперед, дає зрозуміти довкілля, відкриває очі у реальність. Жителі такої країни не зупиняться перед проблемами, втратами. Кожна хвилина у ній стане епохою. Ми навчимося самі і дітей навчимо цінувати те що подароване Богом.
Хай же кожен працю й доброту посіє.
Можна все створити, ще не пізно!
Як Говерла зацвіте країна мрії,
Буде скрізь і мир , й натхнення, й пісня!.
Бажаю бачити свою країну незалежною і квітучою, а її народ щасливим і заможним, де кожен громадянин матиме роботу, чесно працюватиме і віддаватиме частку заробленого рідній державі. Я маю на увазі податок. Чим більше працюючих, тим більші відрахування надходитимуть у бюджет країни. За оті кошти розцвітатимуть добрі справи, працюватимуть школи, садочки, лікарні, бібліотеки...
Недаремно у народі кажуть: "Немає податку-немає порядку". Хтось захищатиме державу від ворогів, інший контролюватиме порядок на вулицях , парках, скверах - усім вистачить у нас роботи. Податки наповнюватимуть гаманець України - її бюджет. Фабрики, заводи, приватні підприємства, ферми-всі посилатимуть свої відрахування. Думаю, що це залежить від мене, моєї родини, друзів, від кожного з нас, бо всі розумітимуть, яку важливу роль відіграють податки у нашому житті. Без податків і бюджету країна не може жити.
Буде порядок у країні моєї мрії! Запрацюють підприємства, відчинять двері нові школи, лікувальні заклади. Життя стане веселим і радісним. Ось про яку країну я мрію.
На цілий світ цвістиме Україна,
Найвищі блага звеселять людей.
І попливе над краєм пісня солов'їна
Воскресне і над нами щастя день!