Не знаю, яким видався цьогорічний Великдень для більшості івано-франківців, але знаю напевно, що мешканцям будинків, розташованих на початку вулиці Січових Стрільців, сумувати не довелося... Як мінімум друга половина дня великоднього 12 квітня у них минула під звуковий супровід. Щоправда, ні симфонічні оркестри, ні естрадні ансамблі, ані рок-гурти їм при цьому не грали.
Акомпанемент великодньому столу для тамтешніх мешканців робив… розташований тут же ломюард. Ну точніше його система охоронної сигналізації, яка протягом кількох годин видавала пронизливі трелі, що, зливаючись у суцільний шум, нещадно рвали тишу по-великодньому пустої вулиці.
Поодинокі перехожі, зрозумівши, звідки лине шум, підозріло придивлялись до вхідних дверей ломбарду, підсвідомо чекаючи, що вони раптово розчиняться і звідти вийде кіношний злодій з панчохою на обличчі і цілим мішком награбованого ломбардного добра. Але двері залишались зачиненими. Колодка на них свідчила про те, що грабувати ломбард ніхто не збирався, а сигналізація верещала, вочевидь, просто тому, що так вона собі захотіла.
Втім, дивувало інше: час ішов, а вимикати сигналізацію так, схоже ніхто і не збирався, як, власне, не поспішала на звуки сигналізації і охорона. Так сталося, що автор цих рядків повз вхід до ломбарду двічі – з інтервалом приблизно дві з половиною годину. Якось не віриться, що за цей період вулицею не проїхав жоден наряд Державної служби охорони чи патрульної служби міліції. Та, вочевидь, до ломбарду, у якому верещить сигналізація, їм байдуже. Зрештою, хай йому грець – тому ломбарду. То приватна власність – хай власники розбираються, грабують їх чи ні. Зовсім інша справа – громадський спокій. Напевно, і власникам закладу, і правоохоронцям варто було б подумати про комфорт громадян, які проживають на вулиці і для яких кількагодинні трелі обернулися ще одним ударом по нервовій системі.