Вже тиждень меншкаці будинку по вулиці Національної Гвардії в Івано-Франківську не можуть достукатись до комунальників: 22 березня на багатоповерховий житловий будинок впало високе дерево і вибило вікна в двох квартирах. Своїми горемиканнями ділиться мешканка однієї з квартир:
«Як я Вам співчуваю…» - непереконливо прикривав власну байдужість та виправдовував колективну бездіяльність власного департаменту директор житлово-комунального господарства міста. Це власне один з тих чиновників, що руками міцно вчепилися у владне крісло та готові на все, тільки б залишитися у ньому якомога довше. Він з тих, кому важливо, щоб модний костюмчик добре сидів та краватка пасувала.
Йому важлива ця посада «героя-бетмена», який ніби завжди мчить на допомогу та рятує місто від комунальних колапсів. Насправді це саме той випадок, коли в так-званого «героя нашого часу» руки і ноги трусяться на нарадах у мерії, очі бігають, лице блідніє в присутності міського голови та журналістів. В нього завжди знаходяться виправдовування і відмазки власної бездіяльності. І все йому як кажуть сходить з рук.
В надзвичайних ситуаціях, які здебільшого трапляються непередбачено навіть у вихідні, людина, що займає таку відповідальну посаду, має бути рішучою, прагматичною, відважною і компетентною у вирішенні нагальних проблем міста та його мешканців. Наприклад, у недільний вихідний день зранку на житловий будинок падає дерево, розбиває вікна мешканців, пошкоджує їх майно, надворі вітер і дощ, люди очікують на аварійні комунальні служби, для яких виявляється проблема знайти в неділю кран, щоб підняти і відтягнути дерево, що впало.
Пожежники сміються, МНСники пиляють гілки, міліція бере розписку, що постраждалих не має і залишає місце події.
Пан Михайло гарно говорить, як кажуть за язиком в кишеню не лізе, мило посміхається, багато обіцяє, щиро зізнається у тому, що не все залежить від його доброї волі та щирих намірів. Мотивація як завжди у наших чиновників одна – відсутність коштів у бюджеті міста. В даному випадку, коли мова зайшла про пошкодження майна, він заявив, що, на його превеликий жаль, відсутня стаття, згідно якої потерпілим від надзвичайних ситуацій можна було б компенсувати матеріальну шкоду. «Я дам розпорядження засклити вікна»…
Пройшло більше тижня, але так і не дочекалися тих комунальників зі склом. Та власне якщо віконна рама зламана, то і скло вставити нікуди. Але для пана Михайла, мабуть, це вища математика. Мова йде про дерево, що впало 22 березня на житловий будинок і вибило вікна в двох квартирах на вулиці Національної Гвардії. Описувати цей жах не буду, відео та фото з місця події оприлюднили місцеві журналісти та самі мешканці постраждалих квартир як доказ халатного ставлення чиновників до своїх прямих обов’язків - перевіряти та вчасно зрізати старі трухляві прогнилі дерева, що можуть впасти та покалічити перехожих або не дай Боже, прибити когось. Обіцянка пана Михайла на численні прохання мешканців зрізати сусідні небезпечні дерева поки так і не виконана. Мабуть чекає, коли повториться така ситуація з гіршими наслідками.
Отже, люди зажадали від мерії та департаменту ЖКГ відшкодування завданих збитків. Але не так виявилось все просто, як розказували чиновники на місці події. Минуло більше тижня, а на жоден запит, заяву і скаргу до департаменту ЖКГ та міської ради відповідей нема. Також не створено жодної комісії, що мала б розслідувати дану справу. Натомість кожен з винуватців перекладає відповідальність один на одного. Пан Михайло намагався по телефону насварити директора КП «Директора замовника» пана Абрамовича, з боку це виглядало дещо кумедно, ніби Абрамовича-першокласника виховує директор школи… Той спершу недочував, потім мекав-бекав у відповідь, відповідаючи на всі питання одним словом «не знаю…». Тоді директор департаменту, продемонструвавши відверте незадоволення відповідями свого підлеглого, порадив написати на нього скаргу, мовляв, звільнимо ми його з роботи, Ви тільки напишіть. Це так по-чоловічому, подумала я, знайти цапа-відбувайла, замість того, аби гонорово так самому взяти вину на себе і сказати « як я Вам співчуваю, я готовий за це відповісти сам». Директор ЖКГ безперечно відповість але не сам, а в компанії чиновників, що так нахабно іронічно сміялися «ох як гарно впало дерево, прямо на вікна»…
Пан Михайло, не додумавшись запропонувати розумний компроміс, порадив подати позов до суду, обіцяючи про цьому визнати в суді вину та не заперечувати проти позову. Так і зроблю, людина ж щиро порадила…
Продовжилась ця історія вже у стінах міської ради. Оскільки пан Михайло не був здатен сам вирішити питання його компетенції, довелося прямувати в приймальню нашого мера. Однак секретарка, як непробивна броня, переконувала мене у відсутності міського голови на робочому місці, дзвонила в департамент ЖКГ, я розказувала, що вже там побувала, утворилось таке собі замкнуте коло. Мер міста виявився невловимим, треба хіба ловити його за руку на світських заходах або пильнувати зранку під міською радою. Навіть на прийом до нього потрапити виявилось неможливо, оскільки працівниця канцелярії в 106-му кабінеті зверхньо заявила, що запис на прийом до голови міста тимчасово не проводиться. Не надавши пояснень, радила виясняти коли буде проводитись прийом і телефонувати після Великодня, а ще краще в кінці місяця. Також пані в канцелярії не хотіла приймати та реєструвати мою заяву, мовляв вчора хтось вже приносив таку подібну. Прийшлось нагадати цій пані, що її робота полягає в реєстрації усіх вхідних заяв, скарг тощо. Пан міський голова теж поки що не надав відповіді на мою заяву, сподіваюсь отримати відповідь в установлений законодавством термін.
А тепер варто підсумувати і зробити висновки: мешканцям Франківська слід вважати і боятися не лише аферистів-шахраїв, безпритульних скажених собак, але й аварійних дерев, які на перший погляд не несуть загрози, але котрі здебільшого ніхто не обстежує і не зрізає. Зріжеш сам – впаяють штраф, напишеш заяву в департамент ЖКГ - ніхто не відреагує, залишається пам’ятати, що береженого Бог береже. Звичайно боляче усвідомлювати, що наше місто не стане кращим, а життя в ньому не стане комфортнішим, поки в ньому будуть байдужі чиновники, поки ним керуватимуть безвідповідальні особи, які переконують мешканців у професійності, компетентності, бажанні втілити в життя зміни на краще, зокрема у житлово-комунальній сфері. Залишається стукати у владні чиновницькі двері, які можливо все-таки відкриються і проблеми населення почнуть вирішуватися.
Іванофранківка Аліна О., для БРІЗ