Ще місяць тому в Городенці відбулися громадські слухання з цього питання, на якому свої програми запропонувало шість кандидатів. На двох із них—директора Городенківської гімназії імені Антона Крушельницького Мирослава Заліщука і колишнього заступника голови Снятинської РДА з гуманітарних питань Світлану Івасюк — подали документи до ОДА. Хто з них очолить районний відділ освіти, ще невідомо. Наразі його обов’язки виконує головний спеціаліст відділу Світлана Кобилянська.
Тема громадського обговорення питання призначення начальника районного відділу освіти набула широкого розголосу й поширення в соціальних мережах. Подаємо деякі міркування, опубліковані на сторінках Фейсбука.
Уродженець села Острівця Городенківського району Ігор Джаман, нині мешканець США:
«Знання дітей є такою ж продукцією, як і ковбаса для ковбасного заводу, коли її якість визначає розмір надходжень виручки.
«Ціллю зміни в освіті має бути система, при якій кожна сім’я матиме можливість вибрати для себе школу, до якої ходитиме їхня дитина. Зараз ми дуже далекі від цієї системи, але, якщо матимемо таку можливість вибору, то це буде система конкуренції та інновацій, яка змінить характер освіти». Свідомо не скажу, чиї це слова, а тільки, що нобелівського лауреата, який походить з України. Почати реформи треба з аналізу можливостей, ресурсів. Скоріше за все, доведеться скоротити половину шкіл і закрити, щоб вони не муляли око, перестали ментально калічити дітей. За рахунок скорочення одних шкіл підняти якість інших. Дітей банально перевозити шкільними автобусами. Навчання має починатися в різний час, щоб автобус на 8-му ранку привозив дітей в одну школу і на 9-ту — до іншої. Так один автобус забезпечить перевезення відразу для двох закладів. Кого скоротити? Провести атестацію, але не вчителів, а дітей. Наприклад, у травні всі школи здають тести. Заклади з кращим результатом зберігаються, а з поганим — ліквідовуються. Знання дітей визначають рівень фінансування, зарплат тощо.
Знання дітей є такою ж продукцією як і ковбаса для ковбасного заводу, коли її якість визначає розмір надходжень виручки. Посади директорів зробити такими, що обираються батьками та вчителями. Директор має отримати волю до дій і сам визначати, яких учителів набирати. В травні при тестах йому вже нічого не допоможе, ні кум-математик, ні жінка-хімік, бо якщо діти не здадуть математику і хімію, то без роботи залишаться всі — директор, кум і жінка... Для доброї половини сіл зробити так, щоб мали доступний вибір школи, наприклад рогинським дітям дати однаковий доступ до закладів Острівця й Вікна. Якість цих шкіл покаже, куди підуть діти, і для якої з них треба буде збільшити чи зменшити фінансування.
Директор Вільхівської школи Леся Приймак:
«Ображає, коли, коментуючи якісь освітянські процеси, стверджують, що всі крали. Це ображає і принижує чесних людей. Та й ніяк не можу зрозуміти, що можна красти в освіті, коли із бюджету, крім зарплати і коштів на харчування, практично нічого не виділяється. Ремонти вже давно роблять у школах за кошти батьків і меценатів. Хіба зошити і книжки…»
Громадський активіст Володимир Пахульський:
«Зараз до деяких шкіл завозять купу сирих дров (не горять а шиплять..., ефективність 50%). На яку суму? Хто списує? Хто сидить на цих грошових потоках? Чи вже дають безкоштовно зошити для привласнення... Питання не в зошитах — копайте глибше... Скільки робочих місць в районній освіті?»
Учитель Городенківської ЗОШ №2 Ганна Кісілюк:
«У школі працюю 31 рік, проблеми освіти мені відомі зсередини. Постійно стежу за тими пропозиціями щодо кардинальних реформ в освіті, які виходять від Міносвіти. Міністр освіти Сергій Квіт, а також його заступник Павло Полянський налаштовані на дуже серйозні зміни. Проте, якщо на місцях їх не відбудеться, то хоч би в столиці були «супергероями», українська освіта далі залишиться «глибоким болотом». Учитель має бути й психологом. Якщо педагог боїться відкрито висловити свої міркування, то це не вчитель, а раб. А, як відомо, раб може виховати раба. Велика біда української школи полягає в тому, що, як і за радянських часів, той, хто може стати в «позу раба» — у великій пошані в керівників усіх рангів. Тож потрібно ламати старі стереотипи. Девізом життя наймолодшого Героя Небесної сотні Устима Голоднюка були слова: «Рабів до раю не пускають!» Йому було тільки 19 років, але він розумів, що нову Україну побудують вільні люди. Це є Правда і це є Істина».
Громадська активісткаГаля Воля:
«Хто в Городенці вже був пролюстрований? Одні балачки. Бояться когось образити, чи не того люструвати? Чомусь жоден учитель не купив квартиру в новобудові поруч із п. Мицусом. З цього випливає, що крадуть тільки ті, що при владі, оскільки в сільській школі немає навіть репетиторства. Чому п. Мицус залишив посаду просто так, чому не відчитався про зроблене? Добре так при владі бути. Щось нагадує наших президентів. То для чого потрібні керівники? Щоби з перевірками їздити? Чи в школах уроки не проводяться, чи за батьківський кошт ремонти не робляться? Так що в майбутнього керівника є над чим задуматися!»
Директор Городенківської ЗОШ№2Віктор Сливчук:
Школа зі своїми проблемами — це віддзеркалення всього суспільства
«Що реально залежить від очільника освіти в районі, який, за результатами минулого року — останній в області, бюджет якого на 85% залежить від дотацій, а решта 15% — це прибутковий податок із бюджетників. Бо як би всі гарно не говорили про реформи в освіті, про оновлення її змісту освіти ще про багато чого правильного і прогресивного, але якщо немає реальних коштів, то розмови залишатьсярозмовами. Наші керівники району докерувалися до того, що місцевих бюджетних коштів нема. В той час показники городенківської освіти в порівнянні з іншими районами набагато приємніші. За минулий рік, за результатами предметних олімпіад, район займає 7-8 місця в області. Але лише наші вчителі отримують гроші за відрядження у кращому випадку через рік після відрядження. Наші школи стали фактично акціонерними товариствами батьків, бо утримуються їхнім коштом. Без батьківських і подекуди спонсорських грошей школи уже давно перестали би працювати. Усі голови РДА і райради (не залежно від партійності) просто розводять руками: «Нема грошей у бюджеті». Звідки вони там візьмуться, коли в районі майже не залишилося підприємств, які платять податки, а ті, що є, всіма законними й не дуже способами стараються звести це до мінімуму. Вчитель щомісяця сплачує державі зі своєї зарплати значно більше, ніж підприємець із доходами в сотні тисяч. Виникає запитання: «Кого треба змінювати: керівника освіти, чи керівників району?
Дуже часто звучало у залі Палацу культури слово «корупція». У правовій державі, до якої ми прагнемо, огульне звинувачення всіх було б не можливе. Якщо ці панове, котрі звинувачують освітян, мають конкретні факти корупції, треба звертатись до відповідних органів державної влади й вимагати ретельних перевірок і покарання винних. Якщо таких фактів нема, то, як прийнято говорити в їхньому середовищі: «За базар треба відповідати». А то виходить, що всі вчителі за професійною ознакою — злісні корупціонери. Не заперечую, що є вчителі, які різними способами спонукають учнів ходити на додаткові платні заняття. Але набагато більше випадків, коли батьки просять, навіть вимагають «позайматися з дитиною». Вчитель повинен робити це за «дякую»? У нас водії навіть із попутників беруть платню, а вчитель має бути вічним доброчинцем.
Більшість претендентів на посаду начальника районного відділу освіти та людей із залу звертали увагу на патріотичне виховання. Згадаємо події кінця 2013 — початку 2014 років. Хто щодня виходив на площу в Городенці на підтримку Майдану? Священики та учні з учителями. Де були сьогоднішні «борці»? Хто ж тоді виховав цих дітей? У нашій школі проводили виховний захід до річниці кровавих подій на Майдані. Цей захід — у плані РДА. Жоден представник влади, політичної чи громадської організації не знайшов можливості прийти й подивитися власними очима й почути власними вухами рівень патріотичного виховання учнів. Деяких, особливо активних сьогодні, запрошували особисто. Не вийшло в них!
Коли по всій державі був оголошений всеукраїнський страйк, коли навіть у східних, «рускоязичних» областях припиняли роботу підприємства й люди виходили на площі й вулиці, Городенка спокійно торгувала. На вимогу наших учителів оголосити в районі страйк один дууууже патріотичний восьмиразовий майданівець сказав, що не хоче, щоб його прокуратура тягала. Вчителі були шоковані такою відповіддю. День скорботи оголосила лише друга школа рішенням зборів трудового колективу. Усі пропущені в той день уроки ми відпрацювали. Кого ж тоді треба виховувати?
Школа зі своїми проблемами – це віддзеркалення всього суспільства. Не можливо реформувати освіту, залишивши старими усі суспільні звичаї і традиції. Держава заснована на корупції. Якщо чиновник, навіть найчесніший і з найблагороднішими намірами потрапляє в цю систему, він має або прийняти існуючі правила гри, або буде видалений з системи. І всі його благородні наміри залишаться мріями. Щоб хоч щось здійснити, мусить іти на компроміс з совістю. Збоку легко критикувати і звинувачувати. У нас усі спеціалісти у державному управлінні і педагогіці.
Начальника будь-якого відділу повинен призначати голова РДА. Голова бере також на себе відповідальність за його роботу. Радитися можна зі спеціалістами. А на мітингу вибирати керівника освіти, як і будь-якого іншого, не треба. А хто запитував у педагогів, коли нічні месники у балаклавах ішли бити Мицуса? Які конкретно претензії до нього? Жодних фактів, документів. Може він справді винен, але де докази? А як тоді бути з таким поняттям як «презумпція невинуватості»? Докази мають бути в суді, а не соцмережах. Тут це просто плітки, за які потім треба буде відповідати. Часи Олекси Довбуша вже давно минули. Дуже багатьом захотілося стати «народними месниками». До чого ми дійдемо? Чесні справи не робляться вночі в балаклавах. Камуфляжний одяг носять військові. Ще мисливці люблять його одягати. Воєнних дій в Городенці нема. На кого ж полюють ці «мисливці»?
Віктор, так, ми ж усі знаємо, які в нас суди... Ось тому корупціонери й так апелюють до правосуддя, бо знають, що правоохоронні органи їх вини так і не знайдуть.. Але людей вже стає ваще обдурювати, можливо тому влада створює котли на Сході, щоб позбутися активу.. А корупціонери - посібники винищення нації.. Ось так…»
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ.