В Івано-Франківську урочисто відзначили 201-шу річницю з дня народження Тараса Шевченка.
Власне нічого особливо нового і креативного цьогоріч не відбулося. Традиційно вже вшановували пам'ять великого поета урочистою ходою від Вічевого майдану до пам’ятника Т.Шевченку у названого на його честь Міському парку культури і відпочинку. Традиційне покладання квітів, традиційна панахида у виконанні ієрархів домінуючих на Прикарпатті конфесій, традиційні «Думи мої» та «Реве та стогне…» у виконанні хору Міського народного дому №1, в принципі ті ж самі промовці…
Змінилися, напевно, лише риторика промов, у яких запанували тема війни на Південному Сході та російської агресії. «Він (Т.Шевченко – ред.) писав вірші чорнилом майбутнього, - зазначив у своїй промові заступник Івано-Франківського міського голови Михайло Верес, - і це чорнило сьогодні ще не висохло. І, напевно, немає такої промокальної губки, яка би могла висушити це чорнило, тому що те, що написано Тарасом Григоровичем Шевченком, воно наче написано вчора, воно наче написано сьогодні про ті події, які відбуваються і які відбувалися у нас на Україні». Український народ пан Верес порівняв з мужніми та сміливими горцями, які у поемі Т.Шевченка «Кавказ» протистоять російській агресії, та з Прометеєм звідти ж, якому орел вириває нутрощі.
У свою чергу лідер обласної «Просвіти» зауважив, що у пошуках російського агресора як нашого історичного ворога далеко ходити не треба, оскільки, мовляв, отой російський окупант насправді зовсім поруч. «У нас тут у кожному районі, у кожному селі є московські церкви, - зазначив він у своєму виступі, - і туди ходять люди. Що думають ті люди? І чи думають взагалі?..»
Кинулося в вічі суттєве зменшення порівняно зі святкуваннями попередніх років розмаїття партійної символіки. Над учасниками ходи і святкового віча майоріли стяги ВО «Свобода», Конгресу українських націоналістів та партії «Воля». Колористики ВО «Батьківщина», провладних «Народного фронту», Блоку Петра Порошенка, УДАРу, НРУ та інших явно бракувало. На перший погляд могло б здатись, що на фоні боротьби за єдність України, яку сьогодні зі зброєю у руках ведуть наші вояки і бійці добровольчих батальйонів, усі політсили вирішили відкласти партійні амбіції і об’єднатись у справі розбудови країни. Але це припущення зводив нанівець той факт, що серед розмаїття партійної символіки заховався лише… один Державний Прапор України (не рахуючи, звісно тієї символіки, яку було встановлено комунальниками у розетках обабіч пам’ятника Великокому Кобзареві)…