Привіт. Мене звати Мар’яна. Цього літа мені вдалося поїхати за кордон; помандрувати красивою країною, знайти друзів з різних куточків світу, підтягнути свою англійську мову, навчитися працювати з дітьми, пройти найкращі життєві курси польської мови і багато іншого.
«Як мені це вдалося?» - Спитаєтеcm ви. Всьому цьому і завдячую міжнародній організації AIESEC і чудовим людям, котрі у ньому працюють.
Отже, цього літа я побувала на стажуванні у Польщі у чудовому місті Торуні.
Я працювала волонтеркою із дітьми із синдромом Дауна та іншими вадами розумового розвитку (напрямок вибрала сама, бо дійсно зацікавилася тим, як ці діти сприймають світ, як їх навчають, як з ними працюють).
Я потрапила у середовище іншої мови, діти не розуміли мене, коли я намагалася говорити англійською, і дехто сприймав мене як чужу, тому я стала не вчителькою, а ученицею і кожного дня дізнавалася від моїх вихованців щось нове.
Я із задоволенням спішила на роботу. Вільний час ми проводили разом із своїми новими друзями (також волонтери із Бразилії, Єгипту та Індії, які приїхали на стажування до Польщі, як і я) Ми відправлялися на прогулянки в місто, на морозиво, каталися на велосипедах та просто гарно проводили час разом.
Великим плюсом моєї роботи було і те, що кожного тижня по два-три дні ми з дітьми відправлялися на екскурсії. Ми були в парку динозаврів, в різних музеях, у майстерні льодяників, у 5D кінотеатрі, плавали на пароплаві по Віслі та були ще багато-багато де. Я дуже багато для себе дізналась, а головне - мені не доводилося платити за квитки, усе оплачувала моя організація.
Діти мене сприймали по-різному. Більшість пішла зі мною на контакт від самого початку, з деким я подружилася пізніше, але всі без винятку потім не могли зрозуміти, чому я їду додому в Україну, чому я більше не буду разом з ними. Взагалі діти були дуже милими і добрими, та й мої колеги ставилися до мене дуже добре, як до рівної, не зважаючи на те, що у мене не було ніякої спеціальної освіти, і, що мені було тільки 19 (вони думали мені буде десь 23). Дуже хорошою була і моя начальниця. Вона дозволила мені взяти кілька вихідних і відвідати Вудсток- один з найбільших європейських рок-фестивалів під відкритим небом. Вона оплатила мені проїзний квиток на автобус і дала гроші на харчування(200 злотих). А ще, вона запропонувала мені поїхати на останній тиждень мого стажування з дітками до Гданська, на море. Це була можливість відвідати ще одне чудове польське місто Гданськ і відпочити.
На стажуванні мені багато чого сподобалося і я ні разу не жалкую, що зважилася поїхати. Це досить дешевий спосіб (інколи подорож за кордон на тиждень може коштувати стільки, скільки мені вона обійшлася за півтори місяці) мандрувати з користю для себе, бо ти постійно отримуєш життєвий досвід, чомусь вчишся, виходиш із своєї зони комфорту і цим самим розвиваєш себе та розвиваєш оточуючих, а це я на мене в наш час є дуже важливим.
Тому моя Вам порада, не втрачайте такого чудового шансу відкрити для себе іншу країну зсередини, розвинути себе, покращити свою англійську та допомогти інших, адже змінюючи інших в кращу сторону ми змінюємо світ.
Деталі про стажування тут: www.aiesec.ua