У виборчому окрузі №88, до якого належать Городенківский район, Коломия і частина Коломийського району, на мандат депутата на дочасних виборах до Верховної Ради 26 жовтня спочатку претендувало 18 кандидатів. Це самовисуванці Іван Григорів, Олександр Доній, Роман Калин, Степан Мандзюк, Тарас Мар’янський, Володимир Мойсик, Теодор Оробець, Володимир Пак, Юрій Романюк, Ігор Слюзар і Йосип Тодорів. Любомира Грицака висунула політична партія «Воля», Віталія Дерпака — Радикальна партія Олега Ляшка, Петра Книшука — ВО «Батьківщина», Юрія Овчаренка — партія «Блок Петра Порошенка», Івана Сузанського — політична партія «Правий сектор», Юрія Тимошенка — «Народний фронт», Ростислава Томенчука — політична партія «Сила людей».
Любомир Грицак та Юрій Романюк 14 жовтня подали заяви до ЦВК про відмову в балотуванні. Найзапекліша боротьба розгорнулася між Олександром Донієм, Петром Книшуком, Юрієм Овчаренком і Юрієм Тимошенком.
Ми перегортаємо чергову сторінку суспільного життя. Не найкращу, не таку, щоб виникало бажання з гордістю знов і знов повертатися до пережитого. Йдеться про нинішню передвиборну гонитву. Кожен із кандидатів обрав свій шлях передвиборної боротьби. Порушення виборчого законодавства були під час проведення віче-реквієму на Котиківському цвинтарі Городенківського району і під час заходів зі вшанування героїв УПА у селі Тишківцях. Агітацією на офіційних заходах кандидати в депутати і представники їхніх штабів порушили Закон України «Про вибори народних депутатів України».
Люди, які декларують у своїх програмах чесніть та прозорість передвиборної боротьби, самі ж порушують взяті зобов’язання. Наприклад, біл-борди і плакати в Городенківському районі кандидата в депутати на дочасних виборах до Верховної Ради Романа Калина свідчать про те, що він — єдиний кандидат від Городенківщини. Насправді від району балотується щонайменше три кандидати, а зокрема його односелець Теодор Оробець (про якого він не може не знати), а також виходець із Городенківщини Віталій Дерпак.
Пан Теодор Оробець має сан священика. Але це не завадило йому стати Чортовецьким сільським головою. За якихось два тижні до реєстрації кандидатів у депутати на дочасних виборах до Верховної Ради він поїхав у зону АТО. І повернувся звідти в камуфляжній формі та зі статусом капелана. Саме цим статусом колишній священик оперує перед своїми виборцями. В той же час, сотні священиків, які були від початку Революції Гідності на Майдані, місяцями на блокпостах поруч із нашими солдатами, далі ведуть свою духовну місію, а не балотуються на виборах.
На 88 окрузі є ще кілька кандидатів, які на своїх передвиборних плакатах дефілюють у камуфляжній формі. Це коломияни Іван Григорів, Юрій Тимошенко та уродженець Городенківщини Віталій Дерпак, мешканець столиці,відставний офіцер спецслужб. Тим часом багато людей дотримується думки, що солдати повинні стояти на передовій і захищати рубежі країни в цей тривожний час, а у Верховній Раді повинні бути люди досвідчені, з відповідною освітою, навиками господарювання.
Окремо варто сказати про передвиборну агітацію. На неї штаби витрачають сотні тисяч гривень, хоч усі декларують допомогу Українській армії. Якщо кандидат Петро Книшук, власник агроформування, бодай живе небідно і витрачає на передвиборну агітацію власні кошти, то які сили стоять за батьком чотирьох дітей Юрієм Тимошенком? Адже величезна кількість рекламної продукції свідчить про те, що не шкодують грошей. Яку меті вони переслідують, оплачуючи передвиборну боротьбу свого протеже?
Виокремлюється на 88 окрузі мешканець столиці Олександр Доній. Він вирішив, начебто коломиянам та городенківцям немає кому представляти свої інтереси, та доводиться звертатися до послуг киянина. До речі, цей кандидат проводить свою передвиборну боротьбу з використанням великого фінансового ресурсу: десятки тисяч газет, рекламних листівок, концерти.
Уродженець Коломийщини Володимир Мойсик нині мешкає у столиці. Він також вважає, що тільки він найкраще представить округ у Верховній Раді.
Про колишнього та нинішнього мерів Коломиї краще можуть сказати самі коломияни. Завдяки одному з них Городенка збагатилася на кілька десятків сакур. Хоч би прижилися, і буде гарна пам’ять про вибори. Бо всі ті листівки, стоси газет люди беруть для розпалювання печей, і скоро від дороговартісної рекламної продукції зостанеться тільки попіл, який розвіється за вітром.
Що ще залишать по собі кандидати в народні депутати? Десь підсипали дороги, трохи підремонтували заклади соціальної інфраструктури. Щось перепало незаможним людям. Збагатилися члени виборчих комісій, спостерігачі та ЗМІ, які друкували передвиборні програми кандидатів. Кошторис Центральної виборчої комісії за бюджетною програмою 6731700 “Забезпечення підготовки та проведення 26 жовтня 2014 р. позачергових виборів народних депутатів України” склав 957 млн 792 тис. 700 гривень. А скільки мільйонів гуляло навколо виборів? І чи оправдані такі витрати в нинішній кризовий час?
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ.