Саме до такого висновку приходить політолог Володимир Цибулько у своєму блозі на LIGA.NET. У підтвердження своєї тези, експерт наводить два
приклади: перший це продаж позашляховика для потреб і лікування бійців поранених в зоні АТО. І другий - це особисті враження від реакції студії на виступ О.Ляшка на “Свободі слова”.
На думку експерта, дистанція між людьми і політиком зменшилася фактично до нуля, може навіть до ступеня відносин між давно знайомими людьми, які не можуть не довіряти одне одному, але можуть не погоджуватися з позицією один одного. Такі відносини спостерігалися й раніше, таким політиком нуль дистанції був, наприклад, В’ячеслав Чорновіл. Так горнулися фанати Ющенка і Тимошенко, до своїх улюбленців – тільки там була відібрана аудиторія, а в студії ICTV аудиторія формується за певним соціологічним підходом. Отже у перерві з Ляшком фотографувалися, дискутували, зверталися з проханнями, дехто підсміхався, але подібної феноменальної контактності з аудиторією не демонструє на сьогодні жоден з політичних лідерів. Ляшко із телевізійного образу поступово перетворився для кого в постать останньої надії, для кого – в інструмент помсти політичній системі, зліпленій за олігархічними лекалами. Системі. Котра позбавляє надії на майбутнє цілі покоління талановитих вихідців із неімущих середовищ.
Але конкуренція в політиці ніколи не породжує споживача політики, інакше споживацтво в політиці – це завжди відмова від відповідальності за
зроблений вибір. Тому й запит на радикалізм покрою Олега Ляшка частиною суспільства сприймається не як спосіб змінити владу в бік підконтрольності
суспільству, а лише як інструмент помсти частини маргінального середовища політичному класові за його егоїстичність.
Читати весь блог на на ліга.нет >>>>>>>>>>>>>>>>>>> http://blog.liga.net