На блокпостах переднього краю АТО Дмитра знають всі - і бійці, і командири. Тут він робить одну з складних та небезпечних робіт. Хоча… на передовій всі роботи небезпечні та складні. Бюрократи приїздять сюди коли передова стає глибоким тилом. І тим більше вони ніколи не сядуть за кермо «наливника» - автомобіля, що перевозить пальне.
Щодня Дмитро приїздить до танків, БМП та БТРів, які стоять на вогневих позиціях переднього краю і заливає в них таке потрібне бойовим машинам пальне. Час від часу терористи та ворожі снайпера влаштовують справжнє полювання на його машину. Бо пальне в період активних дій, дорожче за золото. Без нього, навіть з навченим екіпажем будь-яка бойова машина це просто груда дорогого залізяччя. Власне тому Дмитро щоразу сідає в свій «наливник», броньований двома бронежилетами кинутими на дверцята, і їде туди де було гаряче.
- Чи не страшно мені? – перепитує Дмитро. – Звичайно страшно. Тут страшно кожному, але є різниця між страхом і боягузництвом. Боягузів тут немає. Та й вони направду довго не живуть.
Заправка бойової машини справа десятка хвилин. Однак щоразу ці хвилини перетворюються на певний карт-бланш для ворожих солдат. Дмитро швидко і справно робить свою роботу. Бо тут як напевно ніде інше відчутно тривалість кожної секунди.
Сідаючи в свою машину Дмитро попросив – «Будете щось про мене писати , напишіть що зі мною все гаразд… бо знаєте телефон сів а мама хвилюється…».
Виконуємо прохання. Мамо Дмитра Тімофєєва! Не хвилюйтесь! З вашим сином все гаразд!
Тарас Грень.
Фото автора