Івано-Франківчанка Ілона Сусяк, яка з чоловіком і двумя дітками ще кільк років тому змінила міське життя на натуральне господарство у високогірному селі на Прикарпатті, поділилась у своєму блозі досвідом народження дитини в домашніх умовах, у ванній.
"Попередню розповідь про пологи я опублікувала на другий Устимковий рік, а цю хочу швидше) Отож, сьогодні нашій чудовій малесенькій донечці другий день! Досі не можу повірити, що нарешті народила, бо вже "завернуло" на 42 тиждень по моїх (хоч і поганеньких, і без узд) розрахунках.
В останній місяць вагітності ми затіяли те, що збирались 5 років - провести до хати воду і каналізацію. То ж я мала чим зайнятись - прибиранням і годуванням майстрів. В цю суботу, 28-го майстри урочисто закінчили з проведенням каналізації, ми ще поїхали по ванну в коломиї, встановили її. Набрали каміння на річці, заодно я покупалась в холодній ріці - дуже хотілось.
Близько до опівночі живіт вже добряче потягувало, я подумала - ну от, все закінчили, можна народжувати. Поки все закінчила прибирати, схватки закінчились теж) Довелось іти спати. В неділю ще були ознаки, що пологи почнуться, в понеділок зовсім все стихло. "Ну все, я ніколи не народжу" - з таким настроєм пройшов понеділок. Та я ще намагалась врятувати ситуацію - пішла в ліс на гору по малину, добряче находилась вгору-вниз, ввечері повела дітей вниз до ріки і назад пішки. Ага, хоч би раз живіт потягнуло, жодного.
Поклала діток спати, доприбирую на кухні, раптом щось капнуло на ногу - то пробка відійшла. Ого, - кажу Ігоркові - якщо вже з мене капотить, то є шанс, що скоро щось буде. "В тебе ще є година і пятнадцяць хв" - жартує він. Це до дванадцятої ночі, бо 1го вводять новий вид допомоги на народження дитини, для нас це означає на 100 тис. грн менше)))
Почитала ще трохи фб, відмітила, що дванадцята минула і пішла спати. "Пологи я точно не просплю, а відпочити згодиться" - вирішила і лягла спати. Приблизно раз в півгодини почало "хапати". Я, не прокидаючись, напівдрімаючи, вставала на коліна, голова в подушку і продихувала схватку. Далі знов засинала. Пару раз довелось "прогулятись", чистився кишківник. Так я доспала до 4ї ранку, світало.
Вирішила помити ванну між схватками, помила, захотілось на печі подрімати. Ага, якраз, схватка зігнала мене на землю на ліжник. Засікла, що схватки десь по півтори хв, перерва між ними 15хв. О,це ж скільки ще треба часу, поки нарешті стане хв-хв і будуть потуги! А тягнуло вже так добряче, що почала "гудіти" - співати на одній ноті, наче трохи легше.
На Устимкових родах мала вдома фітбол - дуже було на ньому зручно. На цей раз думала заміню дитячим великим мячем,а виявилось він не підійшов - гума мяка, дуже прогинався, пружинити не вдавалось, отже залишилась тільки поза на четвереньках. "Треба спробувати ванну", думаю. Включила воду, поливаю живіт - ооооо, це чудово. Наступну схватку пережила, "підвісивши" живіт на витягнутих руках - клас! Є шанс, що доживу до потуг.
Якраз набралась більше води, я лягла і задрімала. Встигла тільки подумати, що певне, знову кінець пологам, бо наступної схватки давно нема. Прокинулась від того, що почала накривати схватка. О, здається я ще народжую...
Встала, знову оперлась на руки, щоб "повисіти" і тут чую - йде голівка!!!!!!!! Під моє голосне "ааааааа!" Ігор вискочив зі спальні, я кричу - голівка народжується!!! Лови лялю!!! Слідом вискочила ціла ляля, Ігор підхопив на руки. Поки я з головними звуками розверталась до дитинки, мене просто накрило емоціями, я не могла повірити, що таке буває - народити сплючи за одну потугу! Я тримала дитинку і говорила неперестаючи "о, Боже, Боже". Ігор це зняв на камеру, буде що згадати))
IТільки вискочивши, ляля голосно заплакала і тільки я їй показала груди - присмоклась, наче девять місяців була голодна) Я пробувала відсмоклати слиз - носик і ротик були чисті. Дивитись стать я геть забула, Ігор каже - то хто ж там, подивись! Дивимось - дівчинка! Це ж треба! Ми обоє були дуже здивовані :)
Я вирішила перейти на ліжко, бо почало дуже трусити, від емоцій певне більше. Ігор нас повкривав ліжниками, налив гарячого чаю з медом, дитинка присмокталась... Ура, ми народили!
Плацента два попередні рази відійшла дуже швидко, а цей раз трималась. Знов почались схватки, трошки менш болючі, але ще добрячі. Їх теж продихувала на колінах, що лялі зовсім не подобалось, бо доводилось забирати груди. За годину я почала хвилюватись, але перевірила надавлюючи на живіт - пуповина на втягувалась, значить плацента вже відділилась. Але чого не виходить?? Нарешті ще за пару перейм вихлюпнулась на пеленку. Ми переклали її в миску, відставили, змінили пеленки і вляглись. Ну тепер точно ура :)
Це вже було біля 8ї ранку, прийшов Устимко зі спальні, сонно познайомився з лялею, ліг біля мене ще поспатки. Потім прийшов Вадимко - він дуже зрадів, заглядав і цьомав лялю. Вирішили не казати йому стать, коли сам не спитає. Спитав вже ближче до обіду - то в нас братик народився? Ні? Сестричка? А чого? ))))) А братик коли?
Цілий день відсипались, на другий, тобто сьогодні подзвонили в ЖК, приїхали лікарі, спокійно нас оглянули і зафіксували факт чергового "везіння" )))
Ось і вся історія. Мені зовсім не віриться, що живіт вже "лежить збоку", як я відчайдушно хотіла останній тиждень))
А дівчинка наша прекрасна - в неї довгі пальчики, чудові губки і мяке чорне волоссячко. Вона широко позіхає, дуже дзвінко просить молочко і дивовижно посміхається...
Я знову безмежно вдячна Богові, що Він створив такий незвичайний процес створення нової людини і що я, як жінка, можу приймати участь в народженні нової людини на світ. Це так складно і дивовижно водночас!
Щиро дякую Ігорю, який так спритно і вчасно діє, коли потрібно, так ніжно обіймає наших діток і довіряє мені в їх народженні і вихованні. Його любов змінила мою думку про те, що варто було народитись жінкою :)
Дякую хлопчикам, які так щиро раді сестричці)"