Коли говорять гармати, музи мовчать». Цей крилатий вислів заперечують тисячі віршів, пісень, прозових творів, картин, світлин, зроблених у часи воєнного лихоліття. Талановиті твори, написані свідками і учасниками бойових дій, не можуть залишати байдужими слухачів, глядачів, читачів. Та чи знає молоде покоління ці твори, і чи знає воно безпосередньо про тих, хто їх написав?!
Днями у Долинській центральній районній бібліотеці для учасників літературної студії «Слово» була проведена поетична година «Рядки, обпалені війною» в рамках відзначення 69-річниці Перемоги над нацистськими загарбниками. Мова йшла про фронтову поезію, яка супроводжувалася короткими відомостями про поетів воєнного покоління, до яких належали К. Герасименко, М. Шпак, Д. Надіїн, Д. Каневський, О. Гончар, В. Сосюра, П. Воронько та ін. Учасники заходу переглянули також слайди з фотографіями поетів-фронтовиків та декілька відеокліпів поезії воєнної пори, яка пізніше була покладена на музику. Увазі присутніх була представлена книжкова виставка «Роки війни - століття пам’яті». Книги розміщені на експозиції - це своєрідний літопис тих вогняних днів і ночей, пам’ять про світлі подвиги і трагічні жертви. Важко знайти слова, якими можна було б передати всю вдячність за безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні з тих, які знало людство. Присутні вшанували пам’ять тих, хто відстояв мир на землі, хвилиною мовчання.
І живуть у пам’яті народу
Його вірнідочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котримне судилось розцвісти,
Закликаютьмир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
В. Симоненко