На Прикарпатті в Коломиї завершився фестиваль «Писанка», який з 2006 року традиційно проводиться у перші вихідні дні після Великодня. За словами його організаторів, мета фестивалю – відродити, зберегти і популяризувати національні традиції.
Майстрині з різних куточків України демонстрували свої вміння у розписі писанок.
Проте, як звернув увагу коломиянин, депутат Івано-Франківської обласної ради від ВО «Свобода» Руслан Зелик складається враження, що кожне святкування іде по низхідній лінії – від кращого до гіршого: «Організація цих фестин почалася з традиційно незрозумілої для мене ходи всіх учасників фестивалю. Таку ходу проводять за будь-якої нагоди, не задумуючись чи це потрібно. Напевно це просто брак нових ідей».
«Але навіть не дуже довгий шлях від Ратуші до музею Писанки так вимучує чиновників різних рівнів, що сил вистачає на п’ятихвилинний спіч. Вони не в силі від початку до кінця прослухати виступи художніх колективів, які по п’ять годин чекають в черзі до сцени, а серед них є і люди поважного віку, і діти. Проте ніхто з організаторів не подбав про лавки перед «Писанкою». Їх завчасно захопили продавці китайським ширпотребом та не надто вишуканими гуцульськими сувенірами», - каже депутат.
А ще, за словами Руслана Зелика, цікаво було спостерігати за дрібнішими чиновниками, яким виступи аматорських колективів також не були цікавими. Бо тільки вони втратили з поля зору своє вище керівництво, то відразу повтікали хто-куди. До речі в інших, більш організованих, умовах цей фольклорно-аматорський спів міг при принести масу задоволення коломиянам та гостям міста.
«Справді, у коломиян виникає логічне запитання: для чого і для кого організовуються такі, іншого слова не підберу, «кічеві фестивалі»? Адже крім чудового високопрофесійного заключного концерту, що на 80 відсотків складався з виступів учнів та викладачів першої музичної школи, цей шостий фестиваль нічим особливим не запам’ятався», - підсумував свободівець.
Прочитайте також: