Чим ближче 25 травня, чим ближче довибори у Верховну раду, тим ясніше стає, хто претендує на звання основних збирачів голосів на місцевій електоральній грядці.
Між політиками вже розгорнулася запекла боротьба, котра, проте, ще не надто помітна для тих, хто знаходиться за межами тераріуму.
На даний момент я б виділив двох основних гравців, між якими й розгорнеться основне протистояння. Це новий голова івано-франківської обласної організації ВО «Свобода» Василь Попович та міський голова Віктор Анушкевичус.
Шанси Поповича достатньо високі, оскільки «пастися» він буде на рідному свободівському електоральному полі. Бо, не зважаючи на дещо підупалий рейтинг «Свободи», вона все ще має на наших теренах досить вагомий запас міцності. Програш Поповича в «рідних стінах» може відчутно вдарити по його політичній кар’єрі.
Втім, протистояти Анушкевичусу, який має чималий досвід використання адмінресурсу (яскравий приклад: вибори мера 2010 року) молодому Поповичу (без досвіду у політичній війні "один на один"), буде достатньо складно. Навіть при мінімальному використання цього самого адмінресурсу можна додатково «накрутити» мінімум 5% голосів. А якщо прикласти зусиль, то й всі 10%.
З огляду на те, що міський голова має такий-сякий рейтинг і володіє десь 10-15% голосів «якірного електорату», як його називають політтехнологи, чи «залізобетонного електорату», як його називаємо ми – нормальні люди, можна сказати, що 20-25% голосів Анушкевичус вже має. А це не так і мало, якщо врахувати, що окрім Поповича і, власне, самого Анушкевичуса у виборах братиме участь, як мінімум ще три кандидати, котрі можуть добряче попиляти відсотки, котрі залишаться. Тим більше, що й сам міський голова має шанс «наростити» собі голосів серед тієї частини електорату, яка вирішує за кого голосувати, вже стоячи з ручкою над бюлетенем.
Для того, щоб «збити дихання» конкуренту ще задовго до фінішу, Поповичу потрібно створити супернику такі умови, в яких той не зможе повноцінно брати участь в перегонах. Наприклад, перекрити доступ до адмінресурсу.
Згаданий вище «якірний» електорат можна також «відбити» шляхом усунення Анушкевичуса з крісла мера. Висловлення недовіри (саме так згідно регламенту дозволено припиняти повноваження міського голови, - ред..) нищівна критика, і врешті-решт зняття з посади міського голови, підірве імідж Анушкевичуса та позбавить його реальних шансів на виборах.
А втім, для цього сценарію потрібно провести засідання міської ради й отримати 40 голосів за відставку мера. Це цілком реально, з огляду на кількість свободівців серед міських депутатів та присутність у залі опозиційної фракції «Удар-Громадський форум», лідер якої вже давно має «зуб» на мера.
Інша справа, що фракцією Свободи в міській раді керує Роман Онуфріїв, з яким Попович добряче побив горщики, ініціювавши усунення того з посади голови міського осередку ВО «Свобода».
З стратегічної точки зору Роману Онуфріїву вигідніше не підтримати Василя Поповича у його боротьбі з Анушкевичусом і саботувати агітаційну роботу на користь кандидата до ВРУ.
Не важко передбачити, що у разі поразки на парламентських виборах Попович найімовірніше полишить крісло голови облорганізації Свободи. Програш у передовому для націоналістів регіоні та втрата мандата у ВРУ підірве авторитет молодого політика. При цьому Онуфріїв зможе взяти реальний реванш у колеги по партії, який нещодавно ініціював його "партійне фіаско". З часом він можливо претендуватиме на зайняття вакантної посади голови обласної організації Свободи.
Єдиний сценарій за яким Онуфріїву буде вигідна відставка мера - це якщо проявляться його давні мерські амбіції. Тоді він може й погодитись усунути Анушкевичуса, щоб мати шанс посісти його місце. Та якось мало віриться, що раціональний Онуфріїв піде на це.
Знаючи, що громада досі не забула резонансну «справу Гаркота», у якій він був одним з головних і «найзабрудненіших» фігурантів, та передбачаючи увесь бруд, який буде вилитий під час виборчої кампанії, голова фракції «Свобода» у міській раді навряд чи прийме рішення на користь Поповича.
До того ж, якщо Анушкевичус стає нардепом, посада мера перейде в руки амбіційного секретаря міської ради Миколи Вітенка, який вже встиг відчути смак влади.
Як би там не було, щоб перемогти Поповичу необхідно усунути Анушкевичуса політична сила якого тримається на посаді та мовчазній підтримці Онуфріїва.
Отож, найближчим часом станемо свідками захопливої боротьби з невідомим фіналом від якого залежить подальша доля не лише мандата народного депутата Верховної Ради України, а й славного міста Станіслава...