6 квітня Юстині Василівні Фединяк, жительці села Шевченкове Долинського району, виповнилось 100 років.
Свій 100-літній ювілей довгожителька зустрічала у теплому родинному колі. Привітати ювілярку прийшли сусіди, односельчани та парох УГКЦ Преподобної Параскеви с.Шевченкове о.Роман Федчик.
До вітань долучилися також перший заступник голови районної державної адміністрації Олександр Ясляр, заступник голови районної ради Іван Дирів та Шевченківський сільський голова Микола Мацалак, які вручили шановній ювілярці квіти, подарунки, а також спільну грамоту районної державної адміністрації та районної ради.
Вітаючи довгожительку, гості бажали жінці міцного здоров’я та благополуччя, Божого Благословення, бадьорості духу, гарного настрою, родинного затишку, добра і турботи від дітей, внуків та правнуків.
Юстині Василівні довелося прожити нелегке життя, однак вона ні про що не шкодує. Її життєвий шлях - приклад багаторічної, невтомної праці, терпеливості, мужності та стійкості, її материнський досвід виховання дітей, онуків, жертовності родині гідний наслідування для молодого покоління.
Народилася Юстина Василівна Дорош-Фединяк в с.Велдіж (тепер Шевченкове) у звичайній селянській сім'ї. Батьків своїх не пам’ятає, померли, коли їй виповнилося приблизно 1 рік. Виховувалася у сім'ї свого дядька Дороша Івана. Закінчила 3 класи початкової школи, а далі пішла працювати по людях. На роботі не працювала, все життя займалася сільським господарством, вишивала, в’язала. У 18 років вийшла заміж за односельчанина Фединяка Михайла Петровича (1910 – 1991 рр.), який у 1950 році був засуджений за допомогу бандерівцям, висланий у Казахстан і звільнений за амністією у 1956 році. Народила п’ятеро дітей. Та залишилася лише дочка Свидюк Ганна Михайлівна, 1949 р.н., з якою на даний час і проживає. Радіє Юстина Василівна, що дочекалася трьох онуків і трьох правнуків. Незважаючи на свій поважний вік, жінка досить енергійна та активна, завжди знаходить собі якесь заняття, каже, що «рух - це життя», у неї хороша пам'ять, вона прагне спілкування. До недавнього часу ювіляркавідвідувала місцевий храм, в якому щиро молилася і просила у Бога міцного здоров'я, дякувала за прожиті літа.