31 березня свій сотий день народження відзначила жителька Слобідки Гладун Кароліна Іванівна. Привітати ювілярку – маму, бабусю, прабабусю, прапрабабусю, сестру і просто хорошу людину зібралася майже уся чисельна родина, прибули й поважні гості – заступник голови Тисменицької районної ради Руслан Фармус, керівник апарату Тисменицької районної державної адміністрації Ярослав Татарин, парох церви Святої Покрови УПЦ КП с. Слобідка Роман Олексюк. А трохи раніше у гості до іменинниці завітала й сільська влада.
Руслан Фармус та Ярослав Татарин з нагоди столітнього ювілею вручили Кароліні Іванівні вітальну адресу, грошову допомогу та квіти, побажали здоров’я, Божої опіки, радості й добра. Довгожителька дякувала за проявлену до неї та її поважної дати увагу, ділилася спогадами, жартувала.
Дивлячись на цю життєрадісну, жваву, привітну, балакучу жінку, важко повірити, що за її плечима вже сотня прожитих літ. Вона вразила своєю позитивною енергетикою, жваво жестикулювала, сміялася і охоче відповідала на запитання. Добру вдачу жінка зберегла, незважаючи на непросту долю.
Дівчинка із нетиповим для сільської місцевості іменем Кароліна народилася 31 березня 1914 року у с. Чорнолізці Тлумацького повіту у селянській родині. Вона стала другою дитиною у батьків після старшого брата Василя, а згодом народилася ще й молодша сестра Анна. Освіту здобувала у сільській парафіяльній школі. Закінчила 4 класи, далі змоги навчатися не було. У 17 років одружилася та переселилася до чоловіка Федора у сусіднє село Слобідку. Разом подружжя прожило десять років, далі розлучила Друга світова війна. Чоловіка мобілізували до лав Радянської армії. На фронті він загинув у перші місяці 1941-го. А Кароліна залишилася вдовою із двома малолітніми синами, молодшому Іванові тоді було всього півроку. Життя було нелегким як в роки німецької окупації, так і за радянської влади. Втім життєві випробування не тільки не зламали її, а навпаки – зробили сильнішою.
Сьогодні "баба Кароля", як з любов’ю називають її члени родини, попри поважний вік чудово чує і бачить, любить читати і вишивати. До речі, запевняє, що може самостійно вселити нитку у вушко голки. Родичі розповідають про її майстерність куховарити, адже понад 25 років жінка була відомою у селі кухаркою. Без її досвіду та рук не обходилося більшість весіль у Слобідці.
Велика родина – то її найбільше щастя: двоє синів, шестеро онуків та бабина потіха – вісім правнуків і сім праправнуків. Більшість із них вона, як справжня берегиня роду, зібрала у день своїх сотих уродин на власному подвір’ї, де проживає із сином Гаврилом та невісткою Марією. Усіх називала по імені і часто повторювала, що любить свою родину, життя, людей. Мабуть саме любов і є тим еліксиром її довголіття. А ще – генетика. Батько Кароліни Іванівни помер у 96-річному віці, а її молодша 86-річна рідна сестра Анна теж була присутня на святі.
Ім’я цієї жінки вже вписано в історії села, адже вона стала першою у Слобідці із тих, хто перетнув столітній життєвий рубіж. Залишилося побажати, щоб це сторіччя було хорошим стартом для слобідчан, а Кароліна Іванівна – добрим прикладом життєлюбства не тільки для односельчан, але й для кожного із нас.