6 березня працівники Долинськохї центральної районної бібліотеки провели інформаційний екскурс«Скульптурна Шевченкіана Прикарпаття» в рамках відзначення 200-ліття від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Для ознайомлення із скульптурною Шевченкіаною на захід завітали учні та вчителі Долинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7.
У цікавій розповіді, яка перепліталася із читанням віршів про славетного Кобзаря, показом слайдів із зображеннями пам’ятників, ведуча ознайомила присутніх із загальнолюдською значимістю творчості Тараса Шевченка, яка відбилася в камені і бронзі. Хоча великий поет і художник Тарас Шевченко ніколи не перебував на Прикарпатті, лише на Івано-Франківщині йому встановлено 199 пам’ятників - найбільше в Україні.
За кількістю пам’ятників у світі Тарас Шевченко посідає перше місце серед поетів, митців і національних героїв усіх часів і народів – монументів на його честь у різних країнах встановлено близько 400. Найвідоміші пам’ятники Шевченкові у Києві, Каневі, Харкові, у Палермо (1951), Вінніпезі (1961), Торонто (1961), Вашингтоні (1964), Буенос-Айресі (1971), Тулузі (1971), Санкт-Петербурзі (2000), Будапешті (2007). Важко сказати, чи є десь ще аналогічний приклад серед видатних діячів культури, всенародний авторитет і повага якого б так повно матеріалізувалася в пам’ятниках.
Тема увічнення пам’яті, зокрема постаті великого Кобзаря в монументальній пластиці, спонукала до створення пам’ятки користувачу «Пам’ятники Кобзареві на Долинщині», яку складено на основі бібліографічних джерел Долинської центральної районної бібліотеки. Видання адресовано широкому загалу читачів, бібліотекарям, учням, студентам, усім тим, хто любить та шанує творчість Т. Шевченка.
Наперекір австрійській, польській і радянській владам, галичани за ініціативою передової інтелігенції в річниці від дня народження або смерті Тараса Шевченка будували на зібрані кошти пам’ятники Великому Кобзареві, в основному з каменю у вигляді скелі або зрізаної піраміди, куди вмонтовували портрет Т. Шевченка або висипали символічні шевченківські могили – імітації могили в Каневі. На відкритті пам’ятника влаштовувались концерти, урочисті промови визначних діячів культури краю. Спорудження пам’ятників супроводжувалось значним ентузіазмом місцевого населення. Це був вияв національної свідомості та спротив існуючим порядкам денаціоналізації. Влада дуже боялась проведення таких акцій, оскільки Шевченко, як прапор духовності, згуртовував навколо себе українців.
Учасники екскурсу більш детальніше ознайомилися з історією пам’ятників на Долинщині. Ведуча розповіла про перший пам’ятник Кобзареві на Долинщині, один із перших пам’ятників Шевченку в Галичині, який був відкритий 11 серпня 1912р. у с.Надієві Долинського району. Споруджували пам’ятник члени товариства «Січ» під орудою кошового Григорія Басараба. Проект розробив син директора школи Леон Рудовський. Збереглись прізвища селян, які споруджували пам’ятник: Федір Голик, Михайло Сліпак, Іван Угриновський, Микола Михайлишин, Степан Федів, Григорій Федів, Іван Михайлишин, Данило Зубрей, Олексій Федоришин, Олександр Рудовський, Василь Роїк, Григорій Шегеда. Пам’ятник зображує скелю висотою 4 метри, на вершку якої – великий кам’яний хрест. В скелі вмурований портрет Шевченка на емалі та напис «Тарасови Шевченкови в 51р. смерти. Тов. «Січ» в Надієві. 1912». Ця подія сколихнула всі навколишні села й міста. На відкриття пам’ятника зійшлося багато людей, а свято тривало три дні. При посвяченні пам’ятника був великий здвиг товариств «Січ», «Сокіл» та «Просвіта» Долинського та інших повітів. Зі спогадів очевидців цієї події, на чолі походу їхав верхи на коні голова Долинської «Просвіти» Іван Грабовенський, він же отаман міської «Січі». Згодом його, полоненого отамана УСС, росіяни замучили в таборі полонених під Москвою. Пережив пам’ятник і Австро-Угорщину, і панську Польщу, і радянську імперію. Ні австріяки, ні поляки не мали жодних претензій до цього монументу, а радянським комуністам-ідеологам не сподобалося, що кам’яна піраміда завершувалася хрестом – символом християнської віри. У 1979 р. було зруйновано хрест і напис: «Боже великий, єдиний Русь-Україну храни». Замість хреста постамент вивершувала розгорнута книга з цитатою із «Заповіту». Надіївці повернули пам’ятникові Кобзаря його початковий вигляд тільки під час національного відродження – 1990 року. 100-річчю відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку в Надієві поет Василь Олійник присвятив вірш.
У 1961р. на Прикарпатті широко відзначалося 100-річчя з дня смерті Т. Шевченка, в області було відкрито ряд пам’ятників, серед яких пам’ятник у с.Шевченкове Долинського району. У селі, яке носить ім’я Тараса Шевченка, було встановлено погруддя Кобзареві, автором якого був івано-франківський скульптор Й. Николишин. Наприкінці 80-х років минулого століття шевченківці ініціювали побудову нового пам’ятника. Ініціативу селян підтримали виконкоми сільської та районної рад, районна організація Товариства охорони пам’яток історії та культури, правління колгоспу імені І. Франка. На будівництво монумента і впорядкування навколишньої території вони виділили 20 тисяч карбованців, а також до цієї благородної справи долучились мешканці села: з кожної хати здавали кошти, щоб височів у селі новий пам’ятник. 26 листопада 1989 р. Великому Кобзареві з граніту й міді в селі було встановлено новий пам’ятник. Авторами монументу були скульптор П. Сопільник та архітектор Р. Козій. Тогочасна історія не бачила більш масштабного явища в селі Шевченкове, як відкриття пам’ятника славетному українському поету. Тисячі жителів із сусідніх сіл, гості з Києва, Львова, Тернополя, Івано-Франківська зібрались на урочистості. Особливо важливим гостем села був народний депутат Верховної Ради СРСР, секретар Спілки письменників України, голова Товариства української мови ім. Т. Шевченка Дмитро Павличко, який сказав тоді: «Хай цей пам’ятник буде не тільки місцем, де кладуть квіти, а й джерелом духовного очищення, покликом до добрих справ в ім’я рідного народу». В той день «Заповіт» Шевченка співали всі присутні, а в руках людей горіли свічки, як символ Кобзаревого безсмертя.
Учасники заходу із захопленням слухали розповідь про пам’ятник славетному сину українського народу, який був відкритий у міському парку Долини у 1964 р. на честь 150-річчя від дня народження Т. Шевченка. Вже у 1988 р. пам’ятник з бетону, граніту й міді перенесений на нове місце і реконструйований. Його авторами були скульптори А. Мацієвський та А. Лендел. Тепер пам’ятник всім своїм виглядом,– мідна чеканена постать в оточенні дерев, на фоні водяних плес озера, – наводить певні асоціації, чудово доповнюється і поєднується з квітниками, світильниками, загальним плануванням. Доріжки, опоясуючи зелений пагорб, що завершується постаттю поета, організовують простір парку. У жовтні 2013 – лютому 2014 рр. проведено капітальний ремонт пам’ятника, під час якого посилили основу конструкції і замінили старі гранітні плитки.
«Малою канівською кручею» називають пам’ятник Тарасові Шевченку у селі Максимівці. Монументальна скульптура стоїть на узвишші поряд з могилою січовим стрільцям «Борцям за волю України». Відкриття пам’ятника Кобзареві, як освячення могили січовим стрільцям, стало видатною подією в селі і відбулося одночасно – 11 листопада 1990 р. Ідея створення в Максимівці пам’ятника належить сільській громаді. Мрія сільської громади збулась завдяки наполегливості, як голови сільради Івана Даця, так і жителів села, та дякуючи грошовій допомозі промислових підприємств району. Автором пам’ятника є скульптор М. Мірошниченко, архітекторами – Р. Козій та Д. Сосновий. Пам’ятник виготовлений з бетону, встановлений на високому гранітному постаменті і обкований міддю. Шевченко зображений тут у весь зріст, ніби зійшов у глибокій задумі на високий берег Свічі. Ця висока гора і постать Шевченка на ній нагадують Чернечу гору в Каневі, де навіки спочив великий Кобзар.
У 1996 році в селі Герині біля приміщення сільської ради було встановлено погруддя Т. Г. Шевченку. Ця подія відбулася на 625-у річницю першої згадки про село.
Завершуючи цікаву та змістовну розповідь про пам’ятники Т.Шевченка на Україні та Долинщині зокрема, ведуча екскурсу наголосила на важливості збереження, знання та шанування творчості Великого Кобзаря, подякувала учнівській молоді та вчителям за участь у заході. Учасники екскурсу залишилися задоволеними розповідями про скульптурну Шевченкіану Долинщини, висловили сподівання на проведення подібних заходів у майбутньому.
Після проведення екскурсу всі бажаючі мали змогу ознайомитися із книжковою виставкою «Лауреати Національної премії ім. Т.Г.Шевченка - наші краяни»; пам’яткою користувачеві «Пам'ятники Кобзареві на Долинщині»; виставкою-повчанням «Мудре Шевченкове слово», на якій представлена низка афоризмів із творів поета; книжково-ілюстративну виставку «Збулись його слова пророчі і час оновлення настав», яка складається з чотирьох розділів: «Т. Шевченко. Доля», «Т. Шевченко. Труди», «Т. Шевченко. Слава», «Т. Шевченко і Прикарпаття»; книжковою виставкою «Книга на віки», на якій експонується «Кобзар» поета різних років видання (найстаріший 1947р.).