На переконання народного депутата України від ВО «Свобода» Олександра Сича, на сучасному етапі державного будівництва саме національний інтелект є найгострішою та найвправнішою зброю українського націоналізму.
Про це свободівець заявив у своїй доповіді «Витоки і ґенеза українського націоналізму» під час бандерівських читань, що пройшли 1 лютого 2014 року в актовій залі КМДА. Захід було приурочено до 85-ї річниці створення ОУН та 105-ї річниці з дня народження Степана Бандери.
Як відзначив Олександр Сич, націоналізм у трактуванні мислення та діяння інтересами своєї нації є продуктом політичної культури Європи. Більше того, в умовах Української держави націоналізм не є суто регіональним, галицьким явищем, як це намагаються припіднести окремі політтехнологи. Своїми витоками ця ідеологія сягає Східної України. Варто лише згадати Братство Тарасівців, РУП, Українську народну партію, Миколу Міцхновського та його 10 заповідей українського націоналіста, Донцова, Сціборського, Телігу. «Так, в силу більш сприятливих політичних обставин націоналізм повноцінно зреалізував себе саме на Галичині. Спочатку – у формі Української військової організації, згодом – з допомогою ОУН, а в роки другої світової війни – у формі Української повстанської армії», - підкреслив Олександр Сич.
Втім сьогодні, поруч із ренесансом націоналізму в Європі, прикладами чого слугують зокрема Чехія, Австрія, Угорщина, український націоналізм знову повертається на Схід України. «І це, як я вважаю, є запорукою двох важливих аспектів. По-перше, націоналізм залишиться в політичному полі Української держави, якщо він повноцінно повернеться до своїх витоків, тобто на Велику Україну. По-друге, Українська держава тим менше буде відчувати небезпеку для свого існування, чим скоріше і масштабніше український націоналізм буде повертатися до своїх витоків», - зауважив свободівець.
За його словами, українцям часто намагаються нав’язати образ націоналіста як старенького дідуся чи бабусі, учасника УПА чи підпільника, інваліда, знедоленого життям і тому подібне або ж, навпаки, в образі сучасного молодика, неголеного, в берцах, у військовому камуфляжі, неохайного тощо. «Нам же треба формувати той образ українського націоналіста, який би був притягаючим, і перш за все для молоді. Саме таким був образ націоналіста у 20-30-х роках ХХ століття. Молоді, освічені, інтелігентні, красиві люди, хоробрі, затяті ташляхетні – сааме такий образ націоналістів ми покликані послідовно формувати у суспільстві».
Як відзначив свободівець, для кожного історичної етапу, для кожної окремої ситуації є своя, найбільш підходяща форма націоналістичної боротьби. І якщо в умовах боротьби проти ворожих держав, -Польщі, совєтської Росії, нацистської Німеччини, - найкращим інструментом такої боротьби були підпільні ОУН і УПА, то в умовах існування власної держави, хай і неповноцінної, необхідно думати вже про те, щоби виробити найбільш доцільний інструментарій задля якнайкрщої розбудови Української держави. Саме таким інстументарієм, як резюмував Олександр Сич, є плекання національного інтелекту й його використання на благо структурного поступу всього українського суспільства.
Прес-служба Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода»