Поки чекаємо на прямий ефір Віктора Януковича, експерти губляться в здогадках, що саме Україна віддала російському партнеру – в обмін на тимчасовий порятунок від дефолту. Водночас вже зараз можна проаналізувати, наскільки корисними для країни будуть здобутки – 15 млрд. і низька ціна на газ.
Досить притомний аналіз доступної інформації щодо грудневих контрактів запропонував лідер Української Платформи Павло Жебрівський, наводжу з його сторінки у facebook:
"Те, що ціна на газ зменшена на третину, – однозначно добре для економіки України. Не варто розказувати, в тому числі й опозиціонерам, що цей газ передбачається для олігархів. Паливо піде на підприємства, на яких працює український народ. Але виникає питання, під які умови підписана така ціна на газ? Чи це в майбутньому "здача" ГТС, чи приєднання до "тайожного союзу", чи жертвування українськими стратегічними підприємствами? Поки що це залишається найбільш таємним елементом угоди.
Підписання угод по АН-124 – також добре, тому що промисловий гігант "Мотор Січ" отримає конкретне замовлення. Але 13 з хвостиком мільярдів доларів – це не український дохід, оскільки більшу частину прибутку з цих грошей отримає російська сторона. Що виграє Україна від цієї угоди, залишається під великим питанням. Також не зрозуміло, де ці літаки будуть збиратися: в Харкові чи в Києві? Найвірогідніше, у російському Воронежі. Зрозуміло, вони будуть комплектуватися двигунами "Мотор Січ", але є побоювання, що тільки цим все обмежиться.
Правильно, що підписали угоди про повернення квот на труби великого діаметру та іншу металопродукцію. Це ринок для підприємств, на яких працюють українські люди. Зрозуміло, що левову долю прибутків з цих контрактів отримають власники заводів, але в тому числі й прості люди матимуть роботу і зарплати.
Чи вважати здобутком кредит у 15 мільярдів доларів? Вкрай сумнівно.
Фактично, це комерційний кредит, і тут немає нічого спільного з грошима від МВФ. Ці позики навіть не порівнювані. Кредитування економіки від МВФ, окрім найнижчого проценту, дає зелене світло для інвесторів. Вони розуміють: якщо Фонд кредитує, значить ситуація в економіці цієї країни не критична, сюди можна вкладати гроші. Нарешті: під який відсоток ці облігації все ж таки будуть продаватись? Під 5% – як Зімбабве, чи під 12% – як Україні?
Прем'єр-міністр постійно наголошує, що "папєрєдніки" збільшили державний борг України. Сьогодні конкретно цей кредит ще сильніше нарощує державний борг. І про це чомусь усі мовчать. І найголовніше те, що немає жодних заходів, які б активізували економіку підприємств України. Тобто набрали боргів, а віддавати їх потрібно буде з прибутків. А де їх взяти? Чи розпочнеться інвестування в економічні проекти, в енергоефективність, в інтелекутальні розробки? Хто буде інвестувати?
Представники середнього бізнесу? Люди, які встигли продати свої підприємства, розмістили гроші на депозитах і намагаються перечекати похмурий час? Економічно активні люди в більшості перейшли в розряд рантьє, і не довіряють державі. У нас стає вигідно бути рантьє, а не виробляти товари і послуги. Ця тенденція вкрай шкідлива.
Великий бізнес? На деяких підприємствах певне пожвавлення, звичайно, відбудеться, але загальна атмосфера, яка панує в економічних стосунках, унеможливлює ведення бізнесу. Бізнес зараз працює не завдяки, а наперекір діям влади. Якщо так триватиме далі, то дефолт просто відтермінували. Поки економіка не "проїсть" запозичених 15 мільярдів доларів.
Післясмак грудневих угод знівелює всі розрекламовані моменти. Цей кредит дає можливість лише продовжити агонію, без конкретного плану. Чи почуємо ми хоч одне слово про модернізацію українських виробників, стандартизацію українського виробництва відповідно до європейських вимог? Сумнівно.
Після таких підписань лідери опозиції, м'яко кажучи, виглядають розгубленими. Лунають навіть слова про розпуск Євромайдану. Хоча натомість необхідно ще більше об'єднати зусилля і наголосити на фальшивості набутих благ, на псевдо-успіхах. Але так само необхідно визначити чіткі та досяжні цілі.
Головне, що люди побачили: вони можуть організовуватись, що їх дух не деморалізований (хоча про це багато говорили після 2004 року). В українцях живий дух нації. І недаремно соціологи говорять, що насправді нічого не закінчилося. Ще рік, максимум – два, і все повториться, але в інших масштабах і з іншими наслідками.
Українці перестали бути пересічними, вони стали нацією".