Передісторія цієї розповіді коротка: у соціальних мережах з'явилось повідомлення про термінову допомогу для двох хлопців, яким на понеділок потрібні були дуже дорогі ліки: "Срочно!!!Нужна помощь!!!!Двум детям Ивано-Франковского отделения онкогематологии на понедельник необходимо лекарство BLEOMYCIN 15mg-4 ампулы. В Украине его нет. Скорее всего можно найти в Польше или Германии. Вопрос жизни и смерти двух детей, больных раком лимфотической системы.Передать можно Новой почтой или любым удобным Вам способом. Деньги за лекарства будут возвращены. Очень прошу откликнуться и помочь!!
Контактный телефон: +380665212213 Ольга.Спасибо."
Користувачка Фейсбуку, журналістка, івано-франківчанка Вікторія Топал, яка зараз живе у Болгарії, де і знайшла ці ліки, ділиться своїми переживаннями:
Я хочу написати про Диво. Я вірю в Диво. Але коли в черговий раз з ним стикаюсь - я розумію які ми маленькі перед великим Творцем. Вчора чисто випадково натрапила у ФБ на оголошення з групи "Франківці" про те, що просять небайдужих українців за кордоном знайти хіміотерапію для двох франківських хлопців.
Питання життя і смерті. Тут я враз забула про революцію на Майдані - і почала інтенсивно дзвонити по аптеках. шукати в інтернеті. Як виявилось, ці ліки не продають. Їх везуть тільки під замовлення. Вони дорогі, і їх фактично без рецепта купити неможливо. Тоді я сіла за компьютер і почала просто читати про ці ліки... Я не знаю, як я потрапила на це оголошення в болгарському форумі - я випадково клікнула і не повірила своїм очам: жінка продавала якраз ці ліки - отже, не треба довідок і рецептів. Я тремтячими руками набрала номер, заїкаючись, болгарсько-українською мовою почала жінці пояснювати. Вона каже: приїздіть, я в Несебр . А це від нас - година їзди. Жінка ці ліки не продала, а ПОДАРУВАЛА.
Ці ліки, японського виробництва, діставались з Туреччини до івано-франківських хлопців від болгарської жінки.
Це було перше диво - чисто випадково і подаровані ліки.
Потім ми цілий день з журналістом івано-франківського телебачення "3 студія" Володимиром Гарматюком думали, чим відправити.
Варіантів - нуль: як би це не було прикро, літаки до нас в грудні не літають, автобуси не їдуть, поштою - 5 діб, але ліки потрібні на понеділок.
І тут мій чоловік запропонував: "Я поїду в Русе на болгарський кордон (а це від Бургасу майже 5 годин їзди) і буду стояти доти, доки кимось не відправлю.. ну хоч одна машина ж буде їхати..."
Так і вирішили. Мав їхати сьогодні зранку. Ввечері координатор Ольга дала номер телефону жінки, яка живе в Болгарії і яка знає, як відправляти. Ось я подзвонила, і вона сказала, що поїзд "Софія-Москва" їде через Чернівці, але треба в 1 ночі бути в Русе на кордоні. Чоловік підривається і після роботи мчить туди. Поїзд спізнюється на пів-години. Ще пів-години вмовлянь провідників і бігання з вагона до вагону... В останню хвилину перед відправкою з московського вагону Вася-провідник змилостивився і взяв ліки (за гроші, але ж взяв). Чоловік всім давав гроші. А з Київського вагону - Ганьба! - нам відмовили. Отак. Це було третє диво...
А, може, вже й четверте за цей день.... Нещодавно чоловік повернувся...зараз спить, а я сиджу щаслива, що ліки їдуть до хлопців.
Я сиджу і думаю колись, мою маму вигнали з церкви, коли був тато хворий раком і сказали, аби без грошей не просила. Тата ми не врятували. У чоловіка теж батько помер від раку. І нам Господь дав шанс врятувати 2 хлопців, і ми ніби рятували своїх близьких, бо діти всі наші. Всі. Немає чужих. ДЯКУЮ ВСІМ, БОГУ, БОЛГАРЦІ Димитринці Ніколовій з Несеберу. Анатолію Топал за марш-кидок. Олі Нафіковій (яка є координатором) . Також Вові Гарматюку і жінці Єлені, яка підказала цей варіант доставкки і своїй болгарській подрузі Раді Стойчевій, яка мені перекладала інформацію на болгарську і допомагала обдзвонювати курєрські і поштові служби!.!!!!!!!!Дякую!!!!!
Вікторія Топал, сторінка у ФБ