Уривок з львівської газети "Українське слово" про маніфестацію у Станиславові на честь проголошення самостійності УНР і підписання Берестейського миру. (Станиславів, 3 березня 1918 р.)
Устроєнем свята 3-ого марта занявся окремий комітет під проводом інж. Мирона. - З сіл від 9-тої години рано почали сходитися люди. Йшли цілі села, зібрані взірцево, чвірками. Переважало жіноцтво та молодь. Менше було старших чоловіків. Ряди мужчин на жаль доси топніють на фронтах, у окопах, в землянках. До 11-тої години перед полуднем нагромаджувалися люди з поодиноких близших і дальших сіл Станиславівського повіту, молодь з міських шкіл і корпорації залізничників тощо.
Скінчилася велика Служба Божа, яку відправив Експ. еп. Хомишин. Духовенство сим разом брало активну участь у нарадах комітету над приготуванням свята і співділало з ним, у повнім і згіднім порозуміню. Експ. еп. Хомишин і мітрат о. Гордієвський доложили всіх зусиль для звеличання свята. Після Богослуженя Владика під голим небом на майдані біля церкви виголосив патріотичну проповідь.
В само полудне розпочався похід. Тривав 2 години. Се була величава українська маніфестація, торжественне свято, перший укр. "великдень", як сказав пізнійше в своїй промові "на валах" посол др. Лев Бачинський. - маси народу плили й плили вулицями міста. Станиславів був залитий филями з укр. сіл. В виду сили і стихійности сих народних мас, народних кадр, кріпшало і гордилося в нас національне почутє. Навіть чужинці не могли остоятись пасивно супроти величности сього свята. Й вони відкілясь пороздобували синьо-жовті стяжечки і попричіплювали їх собі на груди та горділи ними. Незвичайне вражінє робило, як між тими рядами кріпких жінок, дебелих дівчат, черствих молодиць, буйних доростаючих парубків, "соколів", вояків в австрійських одностоях, "січовиків", добачилося старих, старесеньких, біловолосих згорблених літами до землі дідусів-патріотів, які і ті йшли, щоби з цілим народом, у всій повазі, заявити також свою радість з приводу воскресеня України.
Похід йшов вул. Голуховського (Чорновола) до парку, а потім Липовою (Шевченка) й Третього мая (Грушевського) та розсипався навпослідок немов муравище на Валах. Ріжноцвітна юрба залила всі горбки. Наче море цвіта запестрілося всіма красками людське зборище.
Прапори, таблиці з написами сіл, які брали участь в поході, всякі хоруговки, таблиці з найріжнійшими кличами, які тепер на часі, все видніло над морем голов. А всюди найприкладнійший взірцевий порядок.
Джерело: І. Монолатій, «Станиславів у часи Західно-Української Народної Республіки» Серія: Моє місто. Рік: 2008