Косівський суботній базар вразив розмаїттям традиційних гуцульських виробів. Власне, того, ради чого сюди з’їздяться з усієї країни. Гуртовий ринок починає свою роботу вдосвіта, з четвертої години ранку тут іде жвава торгівля. Продають вироби декоративно-ужиткового мистецтва: ткані й вишивані килими й рушники та вишуканий ексклюзивний одяг, ліжники й плетені вовняні речі, предмети побуту й сувеніри з дерева, кераміки, шкіри, намисто на всяк смак і гаманець. Від барвистих кольорів паморочиться в голові.
За доступними цінами можна придбати й давній народний одяг та прикраси.
Минаючи крамнички з усім отим гуцульським добром, зауважую іграшкові танки та іншу міні-техніку. Прицінююся, заодно захоплено допитуючись, хто ж із місцевих майстрів додумався до такого виробництва. Мій запал умить пропадає, коли дізнаюся, що авторами «шедеврів» є …китайці! Отакої! Кмітливі азіати посягнули на святеє святих: то Букварі та новорічні листівки з Дідом Морозом і Снігуронькою (цілком європейської зовнішності) випускають, а то вже й на гуцульські промисли замахнулися!
Та хай їм грець, отим китайцям: їх же там понад мільярд, та всі ж хочуть їсти! А от те, що наші вітчизняні підприємці сунуться з китайським ширпотребом до столиці Гуцульщини — вражає! Це ж, дивись, і сорочки скоро продаватимуть тут китайські, під гуцульською маркою. Ой, а, може, придбана мною запаска також не вправними руками гуцульських майстринь виткана, а десь у Піднебесній?!..
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ