«Наше героїчне минуле – це орієнтир і фундамент, на якому має будуватись сьогодення та майбутнє і, цей орієнтир ми маємо передавати дітям, щоб не втратився зв'язок поколінь, щоб не забути тих, хто віддавав молоде життя за вільну Українську державу». – резюмував депутат Тисменицької районної ради від ВО «Свобода», голова постійної депутатської комісії з питань культури, туризму, національного і духовного розвитку та діяльності засобів масової інформації Іван Когуч виступаючи перед учнями та вчителями Павлівського навчально-виховного комплексу на місці загибелі вояків УПА.
11 жовтня 2013 року учні та вчителі Павлівського навчально-виховного комплексу, за ініціативи та активної участі депутатів Тисменицької районної ради від ВО «Свобода», вчителів Івана Когуча та Оксани Мельник, в рамках відзначення 71-ї річниці з дня створення УПА здійснили черговий щорічний похід у вікторівський ліс до місця загибелі трьох українських повстанців.
За словами Івана Когуча, тут 14 лютого 1951 року в нерівному бою з енкаведистами героїчно загинули сотенний УПА, керівник Станиславівського надрайонного проводу ОУН Павло Когуч, стрілець з Вікторова Ярослав Глум та повстанець Ігор Скрентович на псевдо «Олесь».
На місці останньої слави повстанців парох села Павлівки о.Василь відправив панахиду за загиблими, а учні вшанували пам'ять героїв молитвою та виконанням повстанських пісень. А Іван Когуч заявив: «Наше героїчне минуле – це орієнтир і фундамент, на якому має будуватись сьогодення та майбутнє і, цей орієнтир ми маємо передавати дітям, щоб не втратився зв'язок поколінь, щоб не забути тих, хто віддавав молоде життя за вільну Українську державу». – виступаючи перед учнями та вчителями Павлівського навчально-виховного комплексу. «І, мабуть, найвищою винагородою і подякою для полеглих героїв є вічна пам’ять про їхні подвиги» - додав свободівець.
Коротка історична довідка
Павло Когуч народився 9 вересня 1923 року в селі Павелче (тепер село Павлівка) в селянській сім'ї Михайла з роду Іванкових та Варвари (в дівоцтві Синишин). Був п'ятою дитиною у батьків. З дитинства Павло виявляв жагу до знань. Після школи вступив до гімназії, на педагогічні курси. Був дуже активним у громадському житті села, виявив хороші здібності до акторської справи, особливо йому вдавалися комедійні ролі. Захоплювався футболом. Грав у складі павелецької команди «Пробій». По закінченні педагогічних курсів вчителював у сусідньому селі Рибному. Там молодий учитель організував націоналістичний гурток «Юнаки». З 1942 року в УПА. Проходить вишкіл в старшинській школі, а в лютому 1945 року поручник Павло Когуч стає сотенним Української Повстанської Армії. З 1946 року очолював сотню «Заведії», що входила до складу куреня «Скажені». Пізніше стає керівником Станиславівського надрайонного проводу ОУН. Героїчно загинув в нерівному бою з енкаведистами 14 лютого 1951 року.
Ігор Федоришин, для БРІЗ