Сполучені Штати Америки – це країна рівності усіх перед законом, прагматизму і розвиненого волонтерства, а самі американці ніяк не збагнуть, чому це українці вічно на щось жаліються.
Такими були основні враження івано-франківських громадських активістів-учасників ознайомчої поїздки до США в рамках програми «Відкритий світ», якими деякі з них: голова Асоціації міст-побратимів Івано-Франківська та Арлінгтона Олександра Федорук, голова ІФОМГО «Спілка молодих політологів України» Андрій Фармуга та голова громадської організації «Центр інновацій та актуальних рішень» Леся Сторож – поділилися вчора на прес-конференції для прикарпатських журналістів.
Як стверджують громадські активісти, більшу частину поїздки до Сполучених Штатів вони перебували або у Вашингтоні, або у його пригороді Арлінгтоні, де проживали у родині тамтешнього мера.
Найперше, що вразило івано-франківців у Америці – це громадська активність пересічних американців, їх переконання, що змінити цей світ на краще вони можуть своїми власними руками, та бажання допомагати тим, хто потребує такої допомоги. Відтак, у країні дуже розвинене волонтерство, якому чимало американців присвячують значну частину свого вільного часу – будь то вихідні, відпустка чи заслужений відпочинок на пенсії. До речі, саме люди старшого віку становлять левову долю американських волонтерів у різних сферах життєдіяльності. Втім, не лише пенсіонери, а й працюючі громадяни намагаються максимально, в межах свого фаху, допомагати іншим. Типовий приклад, зі слів Лесі Сторож – це безкоштовна клініка для людей з низьким рівнем доходів, де 85% працівників – як лікарів, так і медсестер чи технічного персоналу – це волонтери, які у вільний від основної роботи час приходять в цю клініку і на безоплатній основі роблять те, що вміють і можуть.
«На вихідних ми відвідували музеї, - наводить інший приклад Андрій Фармуга, - і з нами ходив американець, який нам все показував, не отримуючи за це абсолютно ніяких грошей. Він пояснив, що йому просто цікаво спілкуватись з нами і розповідати про свою країну».
В контексті розвиненого громадянського суспільства делегацію з Прикарпаття просто-таки вразив прагматизм американців. Спілкуючись як з сенаторами, мерами чи іншими чиновниками, так і з пересічними громадянами, вони всюди наштовхувались на запитання: чому українці вічно на все жаліються – на владу, на погані дороги тощо. «Вони кажуть, - розповідає пан Фармуга, - якщо у вас погана влада, чому ви її не зміните? Якщо у вас погані дороги, чому ви нічого не робите, щоб змінити ситуацію?» У США, якщо виникає якась проблема, люди не стогнуть з даного приводу, а намагаються вирішувати проблему. Створюють для цього ініціативну групу – хай у ній спочатку буде 10 осіб. Якщо цього замало, в групу залучають нових людей і виносять на вищий рівень і так далі.
В даному контексті цікавий приклад прагматизму та громадської активності вже на рівні не пересічних громадян, а корпоративному, навела Олександра Федорук. З її слів, спілкуючись з адміністрацією однієї з ІТ-компаній, вона з подивом дізналася, що дирекція компанії вкладає величезні кошти у розвиток транспортної інфраструктури міста. Керівники компанії пояснюють це просто: ті дві години (в однин бік і ще стільки ж у зворотній), які працівники компанії змушені вистоювати у міських транспортних заторах, вони могли б або працювати на користь компанії, або відпочивати з тим, що, добре відпочивши, вони будуть ще краще працювати. От і не шкодують їхні бізнесмени коштів на гарні дороги.
До речі, приймаючи на роботу працівників, тамтешні директори також керуються прагматичними міркуванням, беручи людей за їх фах, а не за походження. Отож і працюють у їхніх фірмах справжні професіонали, для яких між поняттями «робота» та «хоббі» різниці не існує.
Інший важливий аспект, який кинувся в вічі івано-франківцям у США, – це рівність усіх перед законом. Зі слів А.Фармуги, там немає різниці: безхатченко ти, бізнесмен чи мер і яка в тебе машина. Якщо ти поставив цю машину у недозволеному місці чи зробив ще щось протиправне, то нестимеш відповідальність за усією суворістю закону на рівні з усіма. «Для них дуже дивно, - продовжує голова «Спілки молодих політологів», - коли вони дивляться сюжети про українців, які, маючи круту машину, роблять, що хочуть, на дорозі». Та й взагалі американська система цінностей, як стверджує Андрій, суттєво відрізняє їх від нас, тож «Лексус» у американця абсолютно не свідчить про суспільну вагу його власника.
Тут учасники делегації згадали, що їх неабияк вразив той скромний побут, у якому живе чинний мер (чи то правильніше голова ради мерів) міста Арлінгтон Волтер Техада. «Будиночок мера нічим не відрізняється від будиночку вчителя чи робітника. - пояснює А.Фармуга, - Побут його також досить скромний. Крім того, спілкуючись з нами він постійно говорив не про свій побут, на кшталт, як у нас полюбляють, «от я ґазда», а про те, як краще прокласти дорогу чи що побудувати на місці смітника. Машина у нього також досить скромна».
Учасники прес-конференції ще багато чого розповідали про Сполучені Штати. Тож українцям є чому повчитись у людей з-за океану.
І все ж, івано-франківцям також є, що запропонувати у США. «Вони, - розповідає А.Фармуга, - зацікавлені у двохсторонній економічній співпраці. Вони хочуть побачити українські компанії на американському ринку. Крім того, їх цікавить Україна як ринок, куди вони могли б зайти». Американців, зі слів учасників поїздки, також цікавлять консультації щодо особливостей ведення бізнесу в Україні – і це не лише специфіка законодавства, а й система «відкатів» та інші тіньові моменти.
А для того, щоб у американців не склалося враження про українців як про людей із споживацькою психологією, які лише просять і беруть і нічого не віддають, гості з Івано-Франківська організували для господарів (між іншим, першими з усіх українських делегацій) справжню українську вечірку – максимально наближену до української автентики за колоритом і на 100% українську за духом.