Кажуть, у житті нічого випадкового не буває. Ось, скажімо, якби того дня мешканець села Серафинців Городенківського району Андрій Білоголовка не перебував у свого батька Василя Білоголовки, відомого художника і майстра, то й не випало би йому зустрітися з канадійцем. А сталося так, що з батьківської хати молодий чоловік на дорогу вийшов подивитися. Аж раптом і сам став об’єктом уваги мотоцикліста, що на потужному байкарі мчав дорогою. Призупинився біля Андрія і з запитанням «козак?» показав рукою на футболку. Її придбала для брата сестра десь у Одесі. Отож, незнайомець зупинився, поставив збоку свого навантаженого «по вуха» сталевого коня й підійшов до чоловіка. Щоправда, порозумітися мусив допомагати батько.
— Я у школі вивчав німецьку, англійською володію, як мовиться, «фіфті-фіфті», п’ятдесят-на-п’ятдесят, — поділився враженнями Василь Білоголовка. — Але цього було достатньо, щоб запросити гостя до хати. Виявилося, що тридцятилітній Алекс — військовик із Канади, мешкає поблизу Ванкувера. А свою відпустку вирішив присвятити такій собі кругосвітній подорожі мотоциклом.
Підготувався належним чином, перетнув кораблем океан у районі Владивостока, а далі через Росію подався до Китаю, Монголії. Його шлях пролягав також країнами Середньої Азії та Закавказзя (колишніми союзними республіками — Туркменією, Таджикистаном, Узбекистаном, Азербайджаном, Вірменією, Грузією). Звідти, через Україну, прямував на Захід. Того вечора, казав, має бути в Польщі.
Тому не погодився на пропозицію заночувати. Але на пригощення пристав. Попив кави, дивувався, що майже все на столі — власного виробництва, навіть м’ясні вироби. Алекс звірив із картою маршрут, перепитав, куди на Городенку, подякувавши, попрощався.
"Ми ще якоїсь миті стискали одне одному руки, бажаючи всіляких двомовних гараздів, - каже А.Білоголовка, - І якось радісно стало на душі, що наша земля, виявляється, така маленька, бо її можна перетнути на мотоциклі, наодинці. І ще — що й на тому боці земної кулі живуть звичайні люди, привітні, готові до діалогу. Нехай така подорож комусь видасться авантюрою, але я по-доброму позаздрив цьому канадському хлопчині, що він свою відпустку проводить саме таким чином. Адже у світі ще стільки незвіданого!