Перший день осені у Івано-Франківську ознаменувався кількома цікавими й неординарними подіями. Насамперед, першого вересня – це свято для учнів, батьків, вчителів й педагогів та всіх, хто причетний до освіти. Урочистими лінійками прийняли до себе школи учнів, які відпочили за літо і новоспечених першачків.
Але шкільні лінійки відбувались локалізовано – по навчальних закладах, а в центрі Івано-Франківська на майдані Шептицького відбувалось вже інше свято – Свято хліба. Як колись святкували народження першого снопа, так і тепер обласний центр святкував створення пухкої духмяної паляниці. Довкола майдану у наметах – різні господарства, що пропонували випічку на будь-який смак. Тут і духмяні житні та пшеничні паляниці, і короваї, тістечка, пляцки, печива, торти – різних форм і розмірів, оздоблені барвистими квітами і лебедями. Все тут є. Є й розваги – всі бажаючі могли спробувати змолоти зерно на жорнах – відчути, наскільки важкою є праця хліборобів, пекарів. Дітки ж робили фігурки з соленого тіста, які потім запікали у печі і тримали на згадку про Свято хліба. Поряд святкували бджолярі, які щедро пригощали франківців медом на різні смаки: липовим, акацієвим, гречаним, квітковим і лісовим, а ще стільниками, медовим квасом і навіть медовухою.
Як стверджує начальник управління економічного та інтеграційного розвитку Івано-Франківського міськвиконкому Богдан Білик, загалом у Святі хліба взяли участь близько 20 пекарів та представників хлібопекарських компаній з Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей.
Паралельно зі Святом хліба на вул. Низовій та у дворі Бастіону - відбувався інший ярмарок – традиційний «Прикарпатський вернісаж». Тут більш, як півсотні містян та гостей Івано-Франківська пропонували вже інший крам – вироби умілих рук, в яких поєднали сучасні тенденції із досвідом багатьох поколінь пращурів. Тут було усе: від різьблених виробів до плетених з вовни, від вишиванок до декоративних прикрас. Втім і це не все. На Бастіонній площі просто неба у величезних казанах варився справжній гуцульський борщ, щоб пригостити усіх бажаючих ідентичною національною стравою.
Додайте до цього національного колориту, котрий відчувався у піснях і танцях з двох музичних майданчиків, і ви відчуєте, що свято вдалось.