Теорія управління стверджує, що невід’ємними складовими ефективного менеджменту є вміла постановка завдань та дієвий контроль за їх виконанням. Виглядає на те, що івано-франківським можновладцям поєднати ці дві речі не дано.
Пригадується, кілька місяців тому Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус публічно, з усією притаманною йому суворістю поставив перед начальником управління капітального будівництва міського виконавчого комітету Володимиром Ковальчуком завдання: до Дня незалежності, який, нагадаємо, відзначається в нашій країні 24 серпня, відкрити проїзд автотранспорту по вулиці Проектній – дорозі, яка має з’єднати в Івано-Франківську вулиці Бельведерську і Мазепи через Південний бульвар. Вочевидь, найважчою ділянкою цією вулиці став відрізок дороги від ресторану «Баварія», що на Південному бульварі, до перетину з вулицею Гетьмана Мазепи біля загальноосвітньої школи-ліцею № 23. Тут дорожнє полотно івано-франківським будівельникам довелося робити, як то кажуть, «з нуля». Втім, не зважаючи на усі труднощі, пов’язані з перебоями у фінансуванні, іншими об’єктивними та, не виключено, і суб’єктивними чинниками, керівництво УКБ регулярно рапортувало, що, за їх підрахунками, доручення мера таки вдасться виконати і до 24 серпня цього року рух по новозбудованій вулиці буде відкрито…
…24 серпня – День незалежності – минув. Доходить кінця серпень, а завдання міського голови так і залишилось невиконаним. Чому? Хто зна? Можливо, тому, що мер - на лікарняному і не може все проконтролювати - от робітники і розслабились. А може саме завдання ставилося в "кращих" традиціях радянських партноменклатурників - без врахування реалій?..
Судячи з усього, каменем спотикання стало перехрестя новозбудованої дороги з вулицею Гетьмана Мазепи, де надто довго переносили інженерні мережі. Як наслідок, на сьогоднішній день перехрестя повністю розкопано і кінця роботам ще не видно.
Як повідомив на вівторковій оперативній нараді у першого заступника Івано-Франківського міського голови начальник УКБ Володимир Ковальчук, станом на вівторок на вказаному перехресті було завершено перенесення газопроводу та встановлено п’ять нових залізобетонних електроопор. «І зараз – в той час починають рити дорожнє «корито», - зазначив чиновник, - фактично це є полоса розгону – це є від входу в 23-тю школу сюди до повороту, до Проектної. Це для того, щоб повністю засипати її гравієм вдалося до 1 числа і щебенем. Щоб можна було зробити благоустрій однієї частини, щоб діти могли зайти до школи».
Як видно зі слів пана Ковальчука, завершити будівництво вулиці Проектної до 1 вересня управлінню капітального будівництва також не вдасться. Більше того, будівельники не дуже вірять навіть в те, що зможуть закінчити заплановані засипання гравієм полоси розгону і «благоустрій одієї частини» майбутнього перехрестя. Тому і заготовили, зі слів начальника УКБ, 12 дорожніх залізобетонних плит, щоби в разі, якщо погода чи які інші чинники не дозволять їм реалізувати заплановане, «щоб можна дітям було викласти, щоб не йшли по болоті».
Автору цих рядків довелося якось стати свідком проведення у 2001 році робіт з капітального ремонту вулиці Хрещатик у столиці. Сказати чесно: різниця разюча. Роботи тоді тривали цілодобово: зранку до пізньої ночі і всю ніч при світлі потужних ліхтарів. Здається, ревіння екскаваторів, важкої дорожньої та іншої техніки не припинялося ні на мить. На будівництві постійно метушилися у роботі сотні людей. Як це дисонує з завмерлою посеред білого дня технікою та поодинокими сонними працівниками на перехресті вулиць Проеткної і Мазепи…
Втім, недороблене перехрестя – не єдина невирішена проблема вулиці Проектної, що завадила її пуску в повноцінну експлуатацію в серпні місяці. Навіть якщо закрити очі на те, що постелений на решті вулиці асфальт – великозернистий, а отже, за всіма технологіями, - це лише нижній, так би мовити чорновий шар (чи не так, панове дорожники?), на дорозі немає кількох каналізаційних люків (і коли з’являться – не відомо). Їх колодязі наразі прикриті бетонними плитами. Там же, де люки є, вирізані навколо них ями досі не заасфальтовані і позначені на дорозі, щоб туди, бува, не потрапило колесо автівки, чималими купами землі та піску. Тож пусти зараз рух по новозбудованій вулиці – поїздка по ній перетворилася б для водіїв на змагання з автослалому.
Цікаво, які ще терміни звучатимуть з уст наших можновладців? Втім, яка різниця? Адже обіцянка – це все одно, як то кажуть, цяцянка.