Традиційний Парад вишиванок до Дня незалежності – дійство, яке в усіх інших містах єднає людей навколо ідеї любові до Вітчизни, її культури, традицій та мови, пробуджує в них національні почуття, в Івано-Франківську вже кілька років поспіль перетворюється на піар-захід Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Так було і цьогоріч, коли не лише Парад вишиванок, а й подальші урочисті заходи по суті «приватизувала» одна – привладна на Прикарпатті політсила, Її сині трипальцеві прапори по суті замінили собою Державні синьо-жовті стяги, а простір біля мікрофона на трибуні окупували делеговані нею у владу чиновники і законотворчі, як-от: голова облради Василь Скрипничук, нардепи Олександр Сич та Руслан Марцінків, чия антивладна риторика (озвучена за бюджетні кошти на одній трибуні з представником «кримінально-олігархічної» президентської вертикалі – заступнником голови Івано-Франківської ОДА Романом Іваницьким, якому «свободівські» привладні «борці» з владою не лише не видряпали очі, а й навпаки: чемно і щиро з ним привітались перед початком мітингу) вже сприймається радше з сарказмом, ніж з натхненням. Особливо страшилки про «вакханалію беззаконня» з уст законотворця О.Сича та його колеги по бездіяльності (нещодавно в Інтернеті було поширено інформацію про те, що нардепів-«свободівців» від Прикарпаття названо в числі найменш продуктивних депутатів Верховної Ради) людини-мегамофона (чи то вже тепер людини-молотка) Руслана Марцінківа, який своїми відверто вандальними діями проти івано-франківських підприємців має, вочевидь усі шанси заслужити титул «безпредєльщик року».
Зусилля «свободівців» не минають даремно. Тож в урочистостях до Дня Незалежності і в тому числі у Параді вишиванок в Івано-Франківську з року в рік беруть участь все менше і менше людей. Так, за оцінками міліціонерів, в цьогорічній ході та подальшому святковому вічі взяло участь заледве тисяча івано-франківців. (Цей дефіцит людського ресурсу не змогло приховати навіть свободівське «ноу-хау» - величезне синьо-жовте полотнище, яке члени домінуючої в Івано-Франківську привладної політсил розтягнули на весь Вічевий майдан.) І це в місті, яке справедливо вважається Українським П’ємонтом, таким собі оплотом українськості і патріотизму. Зрештою, цей статус нашого міста його мешканці таки підтвердили, щоправда вже після «офіціозу», коли на вулиці міста висипали десятки тисяч людей різного віку, одягнених у вишивані сорочки, з синьо-жовтими стрічками і кульками. Людям не потрібно було ані мітингів, ані політики. Вони втомилися від потоку негативу і надмірної політизації наших національних свят. Люди хотіли просто святкувати – радіти, усміхатись, насолоджуватись життям у вільній незалежній українській Україні і їм це вдалося. Це засвідчить будь-хто, хто не полінувався, одягнувши святковий національний стрій, набравшись радості за нашу молоду Незалежну державу і позитиву, вийти у центральну частину міста в післяобідню пору 24 серпня.