Вчорашній день сьогоднішнього Риму
Думаю, що немає жодної людини, яка не хотіла б побувати у Римі. Тому, що різного роду комунікативні засоби сформували у нас загальне уявлення про "вічне" місто. Те місто, яке є уособленням збереження колишньої величі в сучасному неповторному антуражі. Рим кличе, манить і спонукає закохатися в нього неймовірно і назавжди.
І ось ми в Римі! Дихаємо тим же повітрям, що і Юлій Цезар, апостол Петро, Беніто Муссоліні, ФранческоТотті, папа Франциск... Дихаємо і намагаємося розгледіти "вічне" місто у всій його неповторній величі та вічній славі.
Розгледіли. І як не дивно - не одне, а зразу три міста в одному "вічному", що є надзвичайною особливістю теперішнього Риму. Перше місто - це античне;друге - християнізоване разом із Ватиканом;третє - сучасний, глобалізований мегаполіс. Також, цікавою особливістю є те, що всі ці три міста є уособленням трьох різних епох, які між собою не мають нічого спільного, а об'єднаються однією назвою. Тому, на нашу думку, поєднанням непоєднуваного є сучасне місто Рим. Спробуємоподілитися своїми враженнями.
Місто перше - античне. Це основа Риму. Саме тут зароджувалася велика імперія, яка поглинула весь навколишній світ. Дух захоплює неймовірне відчуттятого, що ти можеш доторкнутися до колишньої могутності і величі. Колізей, Пантеон, Площа Венеція,Цирк на ПлощіНавона, Римський Форум,Колона Трояна, Вілла Адріана...
Це світ гармонії, краси і розуміння своєї величі і неповторності. Саме тут був прославлений культ Людини і Бога. Жива спадщина Стародавньої Греції, яка зародилася на звичаях давніх етрусків. В це місто не можна не закохатися. До цих загадково чаруючих місць, хочеться повернутися знову і знову. Хоча на первинність і автентичність цієї епохи суттєво вплинула, хоч і не завжди виправдано наступна епоха, яка захотіла долучитися, хоч частково, до минувшої слави і величі...
Місто друге. Воно починається із Ватикану, міста у місті, яке має статус головної держави християн. Чомусь саме тут, за легендою, Ісус Христос передав ключі апостолу Петру, як наміснику Бога на нашій грішній планеті. Не будемо вникати у суть релігійної доктрини, але саме тут у Ватикані відчувається глибока криза Європейського християнства. Цю кризу відчули коли стояли у черзі до відомого на весь світ музею Ватикану. Двокілометрова черга простяглася, вздовж зовнішніх стін Ватикану, аленавколо не було ні однієї чисельної делегації із Європейської країни. Ми стояли, як випадкові люди, серед широкого спектру азійських народів, представників Африки та Латинської Америки. Крім того виділялися російськомовні туристи, яких можна було ідентифікувати не лише за мовою. Знаходячись посеред такої різноманітної маси прочан, більшість з яких не були не лише католиками, а й взагалі не мали ніякого відношення до християнства, ми зрозуміли що західне християнство поступово перебирається на схід і то дуже далекий від Риму схід.
Але потрапивши до музеюусвідомили, що всі відвідувачі, вистояли довгу чергу, щоб насолодитися творіннями Великих митців. Підтвердженням цього стала Сікстинська капела, потрапивши до якої, забуваєш про всі своїжиттєві турботи і роздуми, а час, ніби зупиняється. Стояли, як зачаровані перед творінням великого Мікеланджело.
Зачаруванню не було меж, але в найпотаємніших глибинах душі зародилася сумна гіркота. Адже насправді Ватикан – це великий, розрекламований торгівельний центр...
Під враженнями від побаченого в музеях Ватикану пройшли на площу Святого Петра, яку оточує колонада прикрашена 140 статуями святих –творіння Берніні. Вінцем площі є Собор Св. Петра.
Далі Міст Янголів. Площа Навона із центральнимфонтаном неповторного Берніні, який прикрашений чотирма статуями, що представляють ріки Дунай, Ганг, Ніл та Ріо де ла Плата. Особливона площі Навона вразила церква Святої Агнеси.
Далі наш шлях знову веде до фонтану Треві, архітектора Сальві, прикрашеного скульптурами школи Берніні.
Крім того Собор Святого Павла, він вразив неймовірно і сподобався більше ніж помпезний Собор Святого Петра. Тут є певний загадковий дух, який наповнює душу прочанина трепетом.
Можна довго описувати епоху християнізованого міста, але її описати неможливо, її треба бачити і відчути…
Місто третє - сучасне. Якби сталося диво і сьогодні ожив один із колишніх величавихримських імператорів, та поглянув на "вічне" місто то він мабуть сказав наступні слова: "В мої часи Рим завоював весь навколишній світ, а сьогодні світ завоював Рим". Стає зрозумілою фраза: "Всі дороги ведуть до Риму".
Проблемою Риму стала сучасна глобалізація світового простору. Місто переповнене представниками всіх рас і народів. Серед цієї строкатої маси важко розгледіти справжнього римлянина.Складається враження, що їх у місті просто немає. А натомість із кожного закутка представники Азії і Африки намагаються тобі щось продати. І це майже у всіх частинах міста. На Мості Янголів, під кожним Янголом стоїть такий торгаш і щось продає. Це виглядає дико, але розуміємо, що це сумний символізм третьої епохи.
Хоча був інший кумедний випадок. Йдемо попри мури Ватикану. Стоїть представник Африки із екзотичною зачіскою і намагається продати кумедну дерев’яну річ. Ми на хвильку зупинилися, і були шоковані почутим: «Купуй, то є добра і файна річ». Складалося враження, що цю фразу нам сказав представник Полтавщини, а не якоїсь Буркіна-Фасо… Ми здивовано кліпаємо очима і розуміємо: «Наш хлопець»…
Хоча насправді, третя епоха має великий позитив у вигляді сучасної, розвиненої, доведеної майже до досконалості, продуманої до дрібниць інфраструктури міста. Ми спостерігали за муніципальними службами, за їхньою злагодженою діяльністю і тихо думали: «А чому…?»
Ну от знову ми про сумне. Ні не будемо! Витираємо сльозу, прощаючись із друзями яких зустріли у Римі, полишаємо «вічне» місто розуміючи, що воно на завжди залишиться у наших серцях, адже це чудове сьогоднішнє місто має своє прекрасне учора.
Наталія Шемрай-Макарук, Ігор Макарук, позаштатні представники "PRESS EUROPE"